Спецпроект

Українські пошуковці не дали росіянам провести несанкціоновані розкопки

Члени ВГО "Союз "Народна пам'ять" на Закарпатті допомогли припинити несанкціоновані розкопки.

Як повідомив віце-президент ГО "Пошук-Захід" Богдан Пилипів, підозрілий табір пошуковців був виявлений ним цілком випадково, під час подорожі Великоберезнянським районом 22 липня 2011 року.

Поблизу с. Любня молоді люди в одностроях штиковими лопатами проводили земляні роботи на місці масового поховання жертв Першої та Другої світових воєн.

На питання пошуковця, що вони тут роблять і чи мають дозвіл на земляні роботи, не відповіли. Але стверджували, що всі роботи погоджені з місцевою владою та керівництвом Ужанського Національного парку (ця місцевість відноситься до його території).

Один з молодих людей зателефонував невідомій людині, яка повідомила, що тут проводиться захоронення відходів і облаштування вигрібної ями для учасників табору, розташованого за 150 метрів.  

Про сумнівний табір було негайно повідомлено голові ГО "Пошук-Захід" О. Русину та представникові відділу охорони культурної спадщини Т. Сопці. Після чого Б. Пилипів дістався до м. В. Березний та подав заяву про виявлене правопорушення до райвідділу міліції.

Того ж дня ввечері разом з працівниками правоохоронних органів члени ГО "Пошук-Захід" повернулися на місце події.

Як з'ясувалося, розкопки на території Національного парку вели учасники Міжнародного молодіжного волонтерського скаутського табору "За перевал-2011". Вік учасників - від 15 до 25 років, загальна чисельність - 40 осіб.

Табір був організований Федерацією Скаутів "Галицька Русь" спільно з Ужанським Національним природним парком за підтримки Фонду Анатолія Лісіцина (Росія, м. Ярославль) та за сприяння Великоберезнянської районної державної адміністрації.

Детальніше про "Галицьку Русь" і Фонд Лісіцина читайте тут

Жодних погоджень з відділом культурної спадщини Закарпатської ОДА організатори табору не мали, вони взагалі не повідомили обласну владу про свою діяльність. Дозволи на земельні роботи також були відсутні.

Одним із завдань табору було визначено проведення спільно з Ужанським НПП комплексу робіт із впорядкування військових кладовищ часів Першої світової війни, розташованих в околицях сс. Волосянка, Ужок, Любня, Вишка, де поховані воїни австро-угорської та російської армій.

Як зазначив голова ГО "Пошук-Захід" Олександр Русин, цей випадок в черговий раз підтвердив, що далеко не всі, хто вважає себе пошуковцями, знають українське законодавство про пошукову діяльність та дотримуються його.

"Організація скаутів "Галицька Русь" під керівництвом Кирила Арбатова не просто проігнорувала вимоги українського законодавства щодо отримання дозволів обласного відділу охорони історико-культурної спадщини на проведення розкопок.

Вони організували без належного дозволу міжнародну експедицію, залучивши до свого табору іноземних громадян - росіян. Тим самим їхні бездумні дії могли спровокувати конфлікт між двома державами.

До того ж незрозуміло, чим керувалися місцева влада та керівництво Ужанського Національного парку, коли видавали дозвіл на ці роботи? Що це, службова недбалість чи злочинна халатність? Наскільки нам відомо, наразі ситуацію залагоджено за безпосереднього втручання Генконсула Росії у Львові.

Проте ми вважаємо, що українським правоохоронцям та державним органам охорони історико-культурної спадщини слід взяти під особливий контроль діяльність цієї організації, щоб виключити такі випадки у майбутньому", - переконаний О. Русин.

Лопатою і детектором. Чорні археологи замінюють офіційних

З точки зору чинного пошукового законодавства України ситуацію прокоментував перший заступник голови правління ВГО "Союз "Народна пам'ять" Володимир Дорофеєв:

"Якщо була запланована міжнародна експедиція, яка ставила за мету в тому числі й розкопки, то її проведення мало бути погоджено на рівні Міністерств закордонних справ двох країн.

За посередництва МЗС України організатори експедиції були зобов'язані отримати відповідні дозволи: від Міністерства культури України - на проведення польових пошукових робіт, та від Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України - на перепоховання.

Навіть якщо б розкопки проводила лише Федерація скаутів "Галицька Русь", вони провинні мати у своєму статуті здійснення пошукової діяльності та відповідні дозволи на пошук і перепоховання від Міністерства культури та Державної міжвідомчої комісії, а також кваліфікованих фахівців у своєму складі.

Організація ж подібних міжнародних акцій потребує особливо зваженого підходу, щоб вони не завдавали політичної шкоди відносинам двох держав"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.