Спецпроект

Iсторики критикують за Бандеру i Шухевича i минулу, i нинiшню владу

Українськi iсторики переконанi, що будь-яка українська влада в усi перiоди має дуже зважено пiдходити до питань формування iсторичної пам'ятi - зокрема, до таких резонансних питань, як присвоєння звання Героя України головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу i лiдеру ОУН Степану Бандерi.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Я протестував, коли нагороджували Шухевича i Бандеру, тому що це в нинiшнiй ситуацiї розбурхує суспiльство, - зазначив завiдувач вiддiлом Iнституту iсторiї НАН України Станiслав Кульчицький. - Я переконаний, що Шухевич i Бандера - це нацiональнi герої, але це потрiбно довести до свiдомостi всiх громадян України". 

Кульчицький підкреслив, що пiд час розгляду в судах законностi указу президента Вiктора Ющенка щодо присвоєння цих нагород розглядалася не iсторична складова, а питання правомiрностi пiдписаних документiв.

Кульчицький вважає не зовсiм коректним той аргумент прибiчникiв скасування цих указiв, що Шухевич i Бандера не були громадянами України. "Сучасна Україна виникла лише в 1991 роцi i ранiше у нас громадянство було або польське, або радянське", - пояснив С. Кульчицький.

На думку iсторика, необхiдно визначити чiткi критерiї нагородження тих чи iнших особистостей такими званнями. Водночас вiн вважає, що для Бандери i Шухевича можна зробити виняток, "оскiльки вони боролися за ту Україну, яка зараз iснує, з її нацiональною символiкою, ту Україну, яку ми будуємо 20 рокiв, але зробити це тодi, коли президент країни виступатиме як глава держави, а не як полiтичний дiяч, який розраховує на пiдтримку того чи iншого сегмента українського суспiльства".

У свою чергу, кандидат iсторичних наук, директор Українського центру вивчення iсторiї Голокосту Анатолiй Подольський вважає, що i попередня влада, i нинiшня у проблемi присвоєння Шухевичу та Бандерi звання Героя України дiяли некоректно.

Історик Джон-Пол Химка: "Розуміння минулого - важливіше за бандер і шухевичів"

Подольський зазначив, що як iсторик вiн схвалює намiр попереднього президента В. Ющенка вiдкрити дискусiю в українському суспiльствi про правдиву iсторiю ХХ столiття, але виконання цього намiру виявилося, на його думку, абсолютно непрофесiйним.

Зокрема, iсторик вважає неправильним акцентування уваги на фiнальнiй стадiї українського нацiональним руху, "коли дiйсно УПА боролася проти двох тоталiтаризмiв, але не можна забувати про Волинь, про антисемiтську складову цього руху та про iнше".

На думку Подольського, Бандера i Шухевич є такими особистостями в iсторiї України, про якi не можна замовчувати, як це робилося у радянськiй iсторiографiї, але й не можна iдеалiзувати.

"Для радянського поколiння людей важко зрозумiти, що iсторiя не чорно-бiла, а вона рiзна - i це проблема", - наголосив історик.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.