Спецпроект

Iсторики критикують за Бандеру i Шухевича i минулу, i нинiшню владу

Українськi iсторики переконанi, що будь-яка українська влада в усi перiоди має дуже зважено пiдходити до питань формування iсторичної пам'ятi - зокрема, до таких резонансних питань, як присвоєння звання Героя України головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу i лiдеру ОУН Степану Бандерi.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Я протестував, коли нагороджували Шухевича i Бандеру, тому що це в нинiшнiй ситуацiї розбурхує суспiльство, - зазначив завiдувач вiддiлом Iнституту iсторiї НАН України Станiслав Кульчицький. - Я переконаний, що Шухевич i Бандера - це нацiональнi герої, але це потрiбно довести до свiдомостi всiх громадян України". 

Кульчицький підкреслив, що пiд час розгляду в судах законностi указу президента Вiктора Ющенка щодо присвоєння цих нагород розглядалася не iсторична складова, а питання правомiрностi пiдписаних документiв.

Кульчицький вважає не зовсiм коректним той аргумент прибiчникiв скасування цих указiв, що Шухевич i Бандера не були громадянами України. "Сучасна Україна виникла лише в 1991 роцi i ранiше у нас громадянство було або польське, або радянське", - пояснив С. Кульчицький.

На думку iсторика, необхiдно визначити чiткi критерiї нагородження тих чи iнших особистостей такими званнями. Водночас вiн вважає, що для Бандери i Шухевича можна зробити виняток, "оскiльки вони боролися за ту Україну, яка зараз iснує, з її нацiональною символiкою, ту Україну, яку ми будуємо 20 рокiв, але зробити це тодi, коли президент країни виступатиме як глава держави, а не як полiтичний дiяч, який розраховує на пiдтримку того чи iншого сегмента українського суспiльства".

У свою чергу, кандидат iсторичних наук, директор Українського центру вивчення iсторiї Голокосту Анатолiй Подольський вважає, що i попередня влада, i нинiшня у проблемi присвоєння Шухевичу та Бандерi звання Героя України дiяли некоректно.

Історик Джон-Пол Химка: "Розуміння минулого - важливіше за бандер і шухевичів"

Подольський зазначив, що як iсторик вiн схвалює намiр попереднього президента В. Ющенка вiдкрити дискусiю в українському суспiльствi про правдиву iсторiю ХХ столiття, але виконання цього намiру виявилося, на його думку, абсолютно непрофесiйним.

Зокрема, iсторик вважає неправильним акцентування уваги на фiнальнiй стадiї українського нацiональним руху, "коли дiйсно УПА боролася проти двох тоталiтаризмiв, але не можна забувати про Волинь, про антисемiтську складову цього руху та про iнше".

На думку Подольського, Бандера i Шухевич є такими особистостями в iсторiї України, про якi не можна замовчувати, як це робилося у радянськiй iсторiографiї, але й не можна iдеалiзувати.

"Для радянського поколiння людей важко зрозумiти, що iсторiя не чорно-бiла, а вона рiзна - i це проблема", - наголосив історик.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.