Спецпроект

Щороку "Вовче лігво" Гітлера відвідує 250 тисяч туристів (ФОТО)

З усього світу приїжджають до Польщі туристи, щоб побачити головну ставку Гітлера "Вовче лігво". Саме відвідувачі музейного комплексу забезпечують місцевих мешканців роботою.

Про це повідомляє "Радіо Свобода" .

Головна ставка Гітлера у колишній Східній Прусії, серед боліт та озер, займає понад дві сотні гектарів на якій розміщено 80 бункерів. Частина з цих потужних бетонних споруд добре збереглася. Тепер у цих приміщеннях - стенди з фотоматеріалами, які розповідають про історію цього пекельного місця.

Деякі бункери пристосовані для потреб туристів. Любителі екстремального відпочинку зупиняються в готелі, який у часи Гітлера був казармою для його охоронців. В іншому бункері, обладнаному під ресторан, можна пообідати.

Щороку "Вовче лігво" відвідує 250 тисяч туристів.

Що ж приваблює сюди туристів? "Передусім - історія, - каже Лукаш Лєвчук, один із керівників цього незвичайного туристичного об'єкту. - Тут, влада Третього Рейху ухвалювала рішення про операцію "Барбаросса" - про напад Третього Рейху на Радянський Союз, тут відбувалися головні військові наради, тут йшлося про створення концентраційних таборів".

Туристів цікавить той факт, каже Лєвчук, що у "Вовчому лігві" відбувся замах на Гітлера. На місці невдалого замаху встановлено пам'ятний знак.

Екскурсовод Ян Островський додає, що "Вовче лігво" - це своєрідне місто, оточене трьома пущами. Воно лежить серед озер, неначе на острові. Цю неприступну фортецю гітлерівці спорудили перед нападом на СРСР. Гітлер сподівався провести тут три місяці - до зайняття німецькою армією Москви. Та його плани не збулися, війна затягувалася, тож ставку постійно розбудовували й вдосконалювали.

У "Вовчому лігві"

"Це ставка, яку Гітлер вважав найбільш безпечною, найбільш комфортною, оскільки вона розташована в лісі, у надійному сховку - між озерами та болотами, - розповідає Островський. - Саме у цій ставці Гітлер перебував найдовше - він провів тут 857 днів".

Парадоксально, що "Вовче лігво", яке в роки війни принесло людству стільки страждань, сьогодні фактично годує навколишнє населення. Залишки головної ставки Гітлера - це справжній магніт для туристів. Місцеві жителі завдяки цьому потокові спраглих вражень прибульців розвинули готельний бізнес, заснували агротуристичні господарства. Завдяки туристам у цьому позбавленому промисловості регіоні є робота у торгівлі та в сфері послуг.

Нагадаємо, що в липні 2011 року Вінницька облдержадміністрація створила на місці ставки Гітлера "Вервольф" під Вінницею історико-меморіальний комплекс, сподіваючись залучити в обласний бюджет доходи від туризму.

"Прапор червоно-чорний - це наше знамено…". Яким був стяг УПА?

Ідея цієї публікації народилась під час однієї з численних дискусій у фейсбуці. Яким був прапор, під яким у бій йшли постанські загони? А яким знамено ОУН? І хто правий, адже в спогадах ветеранів є різні інтерпретації?

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.