Спецпроект

Українські німці вшанували жертв сталінської депортації (ФОТО)

Минулої неділі у Києві біля кірхи (вул.Лютеранська, 22) було врочисто відкрито пам'ятний знак "Скорботний ангел" (автори - скульптор Микола Зноба та мистецтвознавець Вероніка Дирова).

Про це ІП повідомив Ігор Винниченко з Інституту досліджень діаспори.

Так німецька громада Києва пошанувала трагедію свого народу і тих своїх співвітчизників, яких 70 років тому сталінський режим депортував із місць їхніх поселень до Сибіру, Крайньої Півночі та Казахстану.

І в тій даличині навічно залишились - через морози, голод та нелюдські умови праці - четверо з десяти засланих.

Й до сьогодні керівники німецьких громадських організацій України не квапляться посилатись на дані офіційної статистки, згідно з якою на території держави проживають трохи більше тридцяти тисяч їхніх родаків (а 1939 р. на українських землях мешкали майже 880 тис. німців). Адже багато хто з тих, що пережили страхіття депортації, а також їхні нащадки приховують своє походження.  

 "Скорботний ангел" на Лютеранській

Принагідно варто зазначити, що в рядах Червоної Армії проти нацистів воювали майже 40 тисяч "радянських" німців, з яких 42 були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.   

Пам'ятні заходи німецькі громадські організації провели і в Білій Церкві, Бердянську, Вінниці, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Житомирі, Івано-Франківську, Кіровограді, Кривому Розі, Лозовій, Луганську, Львові, Луцьку, Мелітополі, Мукачевому, Миколаєві, Одесі, Рівному, Севастополі, Стаханові, Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Чернівцях, Черкасах, Чернігові, інших містах і населених пунктах.

На Кримському ж півострові, з якого за кілька серпневих днів 1941 р. були виселені майже всі тамтешні німці (понад 50 тисяч осіб), було покладено квіти до пам'ятного знаку жертвам депортації у Сімферополі, а в м.Красногвардійське (адміністративний центр колишнього Тельманівського німецького національного району) відкрито пам'ятний знак та відповідну експозицію в краєзнавчому музеї.

Було також пошановано пам'ять про репресованих у Джанкої, Євпаторії, Керчі, Феодосії.  

Як зазначив Голова Ради німців України В.Лейсле, наразі для українських німців одним із основних завдань є збереження пам'яті про цю трагедію і реабілітація жертв репресій. Для цього радою ухвалено рішення про якнайповніше представлення громадськості України - упродовж року - історії та наслідків депортації німців.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?