Колекції Музею Києва намагалися вивезти звичайною вантажівкою

Сьогодні для вивезення археологічних експонатів Музею історії Києва приїхала звичайна вантажівка. На вимогу співробітників Музею надати документ про право перевезення музейних експонатів водій і вантажники, що приїхали за ними, ретирувалися.

Про це повідомила прес-служба голови комісії Київради Олександра Бригинця.

"Не спецтранспортом, а ваговозом, що перевозить крам, намагались перевезти музейні експонати трипільської доби, староруського періоду та інші старожитності, які відповідно до закону мають транспортуватися лише спеціальними службами і технікою, - наголосив Бригинець. - Крім того, експонати перевозяться у тимчасове приміщення, що на думку експертів Інституту археології НАН України загрожує руйнацією унікальної археологічної колекції, та унеможливлює до експонатів доступ вчених".

Депутат сказав, що "Будиночок Петра" намагаються звільнити нібито для реставрації та боротьби з грибком, кошти для чого в бюджеті ще навіть не передбачені. Але насправді жодна боротьба з грибком не потрібна, оскільки його в приміщенні немає.

Нагадаємо, раніше завідувач археологічним відділом Музею історії Києва Віталій Ковалинський, заявив, що відділ за підозрілих обставин намагаються виселити з "Будиночку Петра" на Подолі у непристосовані приміщення.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.