"Ляпис Трубецкой" зробив кліп у стилістиці Лесі Українки (ВІДЕО)

Білоруський гурт "Ляпис Трубецкой" презентував новий кліп на пісню "Не бути худобою". Це перша в історії групи пісня, написана на вірші іншого автора - класика білоруської поезії Янки Купали.

Знятий у Києві кліп витримано в стилістиці народовських соціалістичних рухів кінця XIX - початку ХХ сторіч. В новом відео музиканти гурту з'являються в образах людей того часу - робітників, селян, різночинців - на тлі забороненого Лукашенком біло-червоного прапора Білоруської Народної республіки 1918 року і гербу часів Великого князівства Литовського "Погоня".

"Ляпис" в останніх альбомах завжди віддавав шану соціальній тематиці, спрямованій проти світу споживання, а тут гурт іще й звернувся до традиції білоруських і українських інтелігентських рухів - соціал-демократичних із національним ухилом, які призвели до створення БНР і УНР.

БНР і УНР: суперечка за Брест

Янка Купала - аналог наших Лесі Українки та Івана Франка. Націонал-демократ, опонент царату, романтик, співець БНР, якого радянська влада потім перетворила на співця класової боротьби.

Вірш Купали 1908 року "Хто ты гэткi?" лідер рок-гурту Сергій Міхалок раніше читав на концертах у перервах між піснями, а потім поклав на музику.

"Довго не міг підступитися до цього вірша, адже в кількох рядках тут закладено епос та історію цілого народу, - розповів Міхалок. - Мене вразило, що вірші, написані багато років тому, які були на злобу дня ще тоді, й сьогодні звучать дуже актуально. Цікаво, що Купала може підказати всім білорусам, що робити і як жити тут і зараз - і то краще, ніж будь-які промови сучасних політиків".

Ньюанс зйомок: на початку в кадрі з'являється сучасна "Робітнича Газета" - колишній друкований орган ЦК Компартії УРСР.

Інші пісні білоруською:

1410: народна пісня про князя Вітовта. Реконструкція (ВІДЕО)

1991: пісня про історію Білорусі. Реп + мультик (ВІДЕО)

"Ляпіси" свідомо змінили назву пісні з "Хто ты гэткi?" на "Не быць скотам".

Текст пісні:

Хто ты гэткі? — Свой, тутэйшы.

Чаго хочаш? — Долі лепшай.

Якой долі? — Хлеба, солі.

А што болей? — Зямлі, волі.

Дзе радзіўся? — Ў сваёй вёсцы (cелі - ІП).

Дзе хрысціўся? — Пры дарожцы.

Чым асвенчан? — Кроўю, потам.

Чым быць хочаш? — Не быць скотам.

(1908)

Нагадаємо, у жовтні 2010 року в Києві відкрили пам'ятник Уладзіміру Караткєвічу - засновнику жанру історичного детективу в Білорусі.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.