Реставрацію Лаврської дзвіниці завершать весною

Велика дзвiниця Києво-Печерської лаври вiдкриється для вiдвiдувачiв навеснi 2012 року.

Про це повідомляє сайт Нацiонального Києво-Печерського iсторико-культурного заповiдника.

Масштабна реставрацiя найвищої (96 метрiв) дзвiницi України триває вже близько року.

"Кожен ярус дзвiницi має особливе смислове наповнення, - зазначив головний архiтектор заповiдника Олександр Романченко. - Загалом їх чотири, i чим вище, тим витонченiшим є декор ярусiв дзвiницi. Четвертий ярус прикрашений золотими двоголовими орлами, увiнчаними царськими коронами. Щоправда, орли давно втратили позолоту. Нинi фахiвцям є над чим попрацювати. Також угорі знайшли i почали реставрувати унiкальне лiплення у виглядi листочкiв iз дивовижними малюнками".

Ранiше пiд банею Лаврської дзвiницi знайшли 60-сантиметрову фiгуру у виглядi янгола, укритого сухозлiтним золотом. Про iснування унiкальної фiгури кiнця XVIII столiття було вiдомо лише з архiвних документiв. Янгола випадково виявили працiвники в груднi 2011 року.

Дзвіниця на тлі Києво-Печерської лаври

Велика Лаврська дзвiниця збудована протягом 1731-1745 рр під керівництвом німецького архітектора Йоганна-Ґоттфріда Шеделя. На будiвництво пiшло 5 млн шт. цегли рiзних розмiрiв i форм. Її висота - 97 метрів, товщина стiн у нижнiй частинi - 8 метрiв.

На дзвiницю можна пiднятися, подолавши 364 сходинки.

Останнi реставрацiйнi роботи завершилися в 1961 роцi, оскiльки дзвiниця постраждала пiд час Другої світової війни.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.