Як виглядають табори ГУЛАГу сьогодні - виставка

17 січня 2012 р. о 13.00 у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" відбудеться відкриття фотовиставки "Відрядження в один кінець: Колима/ ГУЛАГ/ Аляска" – про минуле сталінських концтаборів та про те, як виглядають сьогодні ці закинуті місця.

 

Це виставка трьох фотохудожників – харків'янина Володимира Оглобліна, жителя Черкас Володимира Манькути та жителя російського Магадана Андрія Ларіонова, які побували там, де ще збереглися сліди колишніх таборів ГУЛАГу.

"Відрядження в один кінець" - назва не випадкова: саме так називали відправку політв'язнів на роботу на Колиму, звідки не було вороття. У деяких "відрядженнях" ув'язнені, навіть найміцніші, витримували не більше 3-5 місяців.

 

Виставка у кольорових великоформатних світлинах, мапах, цитатах історичних документів і літературних творів, а також авторських коментарях харківського фотохудожника Володимира Оглобліна розповідає про систему сталінських концтаборів, чимало з яких було зосереджено зокрема й на Колимі.

Автори виставки кажуть, що її метою є нагадати про те, що тема ГУЛАГу не може бути забута до тих пір, поки не буде офіційного покаяння за злочини радянської влади проти народу.

Виставка експонуватиметься з 17 січня до 17 лютого 2012 року, вхід вільний, без вихідних.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.