У Норвегії згоріла церква, яка пережила бомбардування Другої світової

У Норвегії згоріла 116-річна церква Rørvik, що пережила бомбардування під час Другої світової війни.

Про це повідомляють "Українські Новини".

Як з'ясувалося, пожежа виникла вночі через двох хлопчиків, які бавилися із запальничкою. Коли прибули пожежники, врятувати будівлю вже було неможливо. Проте пожежники встигли врятувати більшу частину церковних цінностей.

Як зазначили в поліції, "двох дітей, помічених поруч із церквою в момент загоряння, зараз шукають". За припущенням правоохоронців, діти бавилися із запальничкою в підвалі церкви, де проводився ремонт.

"Це - сумний день для всіх нас, - сказав мер міста. - З цією церквою пов'язано дуже багато",

Зазначимо, що церква було побудовано в 1896 році і відреставровано після бомбардування під час Другої світової війни.

Нагадаємо, 26 січня цього року в Болграді Одеської області згорів Спасо-Преображенський собор - пам'ятка архітектури XIX-го сторіччя.

На Галичині за роки незалежності згоріли 103 дерев'яних церкви (у Львівській області - 84, в Івано-Франківській - 19).

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.