Спецпроект

Реконструкція Катинського маршу у Варшаві. ФОТО

В центрі Варшави вже вп'яте відбулася жалобна хода в пам'ять про тисячі офіцерів Війська Польського, військовослужбовців Корпусу прикордонної охорони та співробітників державної поліції, розстріляних НКВД навесні 1940 року у Катині та інших місцевостях СРСР.

Про це пише блогер "Білоруського партизана" Ігар Мельнікав.

У заході взяли участь члени груп військово-історичної реконструкції з усієї Польщі.

Учасники "Катинського маршу тіней" пройшли від будівлі Музею Війська Польського, через центральні вулиці Варшави на центральну Замкову площу.

Організатором ходи стали Інститут національної пам'яті і група історичної реконструкції "Zgrupowanie Radosław".

 Фото: Бартоломей Шипровський
 

Під час руху колони польських полонених, яку супроводжували реконструктори у формі внутрішніх військ НКВД, читалися фрагменти листів, надісланих з радянських таборів, а також прізвища з "катинського списку".

 

Детальніше про розстріли 1940 року читайте у темі "Катинь"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.