Колектив Музею історії Києва боїться, що музей знищать - депутат

Працівники Музею історії міста Києва занепокоєні тим, що музейний заклад можуть реорганізувати. Такі побоювання викликали плани КМДА передати частину майна та фондів музею іншим закладам.

Реалізація такої ідеї загрожує розпорошенням єдиної музейної колекції, яка накопичувалась протягом 30 років, - наголошує колектив Музею історії Києва, звернення якого надійшло до голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця.

На думку депутата, ідея вирішити проблеми Музею історії міста Києва, розмістивши його в "універмазі на "Театральній", як ланцюг, викликала "інші безглузді рішення, тому числі й фактичне знищення комплексу музеїв під загальною назвою Музей історії міста Києва, який складається не лише з самого музею, а й значної кількості філій".

 

"Більшість філій Музею історії міста Києва присвячені видатним киянам, наприклад, Музей М. Лисенка, Музей М. Старицького, Музей П. Саксаганського та інші, - зазначив Бригинець. - Сподіваюсь, влада зважить кожний крок перед тим, як зруйнувати ту музейну систему, яка склалася в Києві".

 

Музей історії Києва заснований у 1978 році. З 1982-го музей працював у Кловському палаці на Липках.

У 2004-му приміщення палацу передали Верховному суду України, а музей "тимчасово" залишився без власного приміщення. З 2004 року музей не має постійного приміщення. Його фонди зберігаються в Українському домі, а археологічний відділ, розташований у Будиночку Петра на Подолі, намагаються виселити.

Улітку 2011 року київська влада пообіцяла переселити музей у скандальну забудову над метро "Театральна". Депутати Київради від опозиції стверджували, що це приміщення не пристосоване для збереження експонатів. Зараз у фондах музею — 250 тисяч експонатів.

Читайте також: "Екс-директори Музею історії Києва: "Музей хочуть розформувати"

 

 

Теми

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.