Колектив Музею історії Києва боїться, що музей знищать - депутат

Працівники Музею історії міста Києва занепокоєні тим, що музейний заклад можуть реорганізувати. Такі побоювання викликали плани КМДА передати частину майна та фондів музею іншим закладам.

Реалізація такої ідеї загрожує розпорошенням єдиної музейної колекції, яка накопичувалась протягом 30 років, - наголошує колектив Музею історії Києва, звернення якого надійшло до голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця.

На думку депутата, ідея вирішити проблеми Музею історії міста Києва, розмістивши його в "універмазі на "Театральній", як ланцюг, викликала "інші безглузді рішення, тому числі й фактичне знищення комплексу музеїв під загальною назвою Музей історії міста Києва, який складається не лише з самого музею, а й значної кількості філій".

 

"Більшість філій Музею історії міста Києва присвячені видатним киянам, наприклад, Музей М. Лисенка, Музей М. Старицького, Музей П. Саксаганського та інші, - зазначив Бригинець. - Сподіваюсь, влада зважить кожний крок перед тим, як зруйнувати ту музейну систему, яка склалася в Києві".

 

Музей історії Києва заснований у 1978 році. З 1982-го музей працював у Кловському палаці на Липках.

У 2004-му приміщення палацу передали Верховному суду України, а музей "тимчасово" залишився без власного приміщення. З 2004 року музей не має постійного приміщення. Його фонди зберігаються в Українському домі, а археологічний відділ, розташований у Будиночку Петра на Подолі, намагаються виселити.

Улітку 2011 року київська влада пообіцяла переселити музей у скандальну забудову над метро "Театральна". Депутати Київради від опозиції стверджували, що це приміщення не пристосоване для збереження експонатів. Зараз у фондах музею — 250 тисяч експонатів.

Читайте також: "Екс-директори Музею історії Києва: "Музей хочуть розформувати"

 

 

Теми

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.