Спецпроект

Наступником Лісничої в Лаврі буде директор Хотинської фортеці

В Києво-Печерському заповіднику з'явиться новий керівник - доктор історичних наук, директор Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця" Любомир Михайлина.

Про це повідомив міністр культури України Михайло Кулиняк.

"Я сьогодні представив кандидатуру нового генерального директора Києво-Печерського заповідника, - сказав міністр. - Про цю кандидатуру я поговорив і з фахівцями, й з музейними працівниками. Вона була нормально сприйнята й на наглядовій раді заповідника, більшість якого його знають. Це Любомир Павлович Михайлина - нинішній директор Державного заповідника "Хотинська фортеця".

За його словами, кандидатуру Михайлини добре сприйняла як музейна, так і церковна спільнота.

"Я побачив, що є сприйняття. Ми поговорили з представниками монастиря. Я не побачив ніяких заперечень від заступників, від наглядової ради. Він досвідчений управлінець, музейний працівник. Тому я дуже сподіваюся, що найближчим часом ми забудемо, як страшний сон, все ці перипетії, які відбувалися останнім часом в Києво-Печерській лаврі ", - додав міністр.

Дивіться також: "Мечем і сапкою: битва націй у Хотинській фортеці. ФОТО"

У той же час, за словами Кулиняка, наказу про призначення ще немає - в п'ятницю кандидатура тільки обговорювалася й узгоджувалась. "Мені було важливо, як сприйме наглядова рада, бо з наглядовою радою майбутньому керівникові працювати. На сьогоднішній день я бачу і його підтримку, й позиції міністерства - для мене це дуже важливо", - підсумував він.

Як відомо, 9 серпня Мінкульт звільнив гендиректора заповідника Вікторію Лісничу.

Цьому передував конфлікт керівництва заповідника та колективу, під час якого директор Ліснича підписала накази про звільнення 4 своїх заступників і близько 20 співробітників заповідника.

Ліснича була призначена гендиректором заповідника у січні цього року.

Теми

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.