В Україні вшанують 500-річчя автора вислову "Ruthenorum me esse..."

Заходи, присвячені 500-річчю Станіслава Оріховського, відбуватимуться упродовж 2013 року в Києві, Львові та Переяславі-Хмельницькому.

Про це ІП повідомили організатори.

Серед запланованих заходів на вшанування українського мислителя часів Речі Посполитої - конкурс молодих науковців, низка круглих столів та міжнародна конференція.

Ініціативу святкування, що належить інтернет-проекту medievist.org.ua, у 2012 р. підхопили понад десяток вітчизняних та закордонних академічних установ. Наразі організатори презентували графік основних заходів і закликають усіх охочих взяти участь в анонсованих подіях та долучитися до створення нових.

Мета Оріховіани-2013 – познайомити українців із давно замовчуваною сторінкою історії: латиномовною українською літературою та одним з її талановитих авторів - Станіславом Оріховським (Роксоланом).

Станіслав Оріховський (1513 – 1566) – отримав ґрунтовну вищу освіту, навчаючись у Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському, Болонському університетах, з метою вдосконалення своїх знань відвідав Венецію, Рим, Лейпціг.

Товаришував з Альбрехтом Дюрером, Ульріхом фон Гутеном, Лукасом Кранахом-старшим. Автор численних праць латинською та кількох – польською мовами, присвячених переважно питанням державного устрою та релігії.

Одним із перших в європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади, натомість надавав перевагу договірній теорії походження держави, яку вважав спілкою громадян, пов’язаних правом і спільною користю.

Візитівкою автора у новітній історії стало гасло "Ruthenorum me esse et libenter profiteor" – "Я русин, і охоче про це проголошую".

Серед його праць, перекладених українською В. Литвиновим та М. Трофимуком: історико-політичний трактат "Напучення польському королеві Сигізмунду Августу", промови "Про турецьку загрозу", "Лист до короля Сигізмунда", "Промова у справі закону про целібат", послання "До римського папи Юлія ІІІ про схвалення взятого шлюбу", присвячені цій же болючій проблемі етикетний твір "Промова на похороні польського короля Сигізмунда Ягелона", історіобіографія "Життя і смерть Яна Тарновського", практично, автобіографія у формі листа – "До Яна Франциска Коммендоні про себе самого".

Першим заходом Оріховіани-2013 стане круглий стіл, присвячений впливу життя і творчості С. Оріховського на розвиток української суспільно-історичної думки, що відбудеться 10 січня 2013 р. у київській "Просвіті".

Завершальними заходами відзначення 500-річчя С. Оріховського стануть конференція у Переяславі-Хмельницькому (3-4 жовтня 2013 р.) та вручення нагород переможцям конкурсу праць молодих науковців (11 листопада 2013 р.).

Детальніше про графік проведення заходів та умови участі: medievist.org.ua

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.