Спецпроект

Про українського богатиря знімуть кіно - потім відкриють музей

Майже тиждень в с. Білки на Закарпатті тривав перший етап зйомок першого вітчизняного дитячого кінофільму за мотивами роману Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу". Після зйомок вирішили відкрити ще й музей.

Про це пише Вся закарпатська правда.

Кіно знімають про  Івана Кротона: у дитинстві  хлопець пошкодував батькову корівчину, запрігся у плуга і сам виорав  ниву. Коли змужнів − на його грудях молотом могли розбивати каміння, долонею він забивав цвяхи у дубову дошку, власноруч згинав  товсту залізну рейку і робив з неї "серце", тягнув вантажну машину переповнену людьми, перемагав  відомих борців, через його шию переїжджали автомобілі… Мимоволі він ставав то боксером, то штангістом, то навіть тореадором.

Уперше життя цієї  людини спонукало  взятися за перо його земляка, Івана Копинця. У 1972 році побачила світ його книжка "Кротон".

Івану Кротону із захопленням аплодували в 64 країнах світу, зокрема в США, Бразилії, Канаді, Великобританії, Франції, Німеччині, Австрії, Іспанії,  Бельгії… Про закарпатського "ведмедя", як нарекли його журналісти, писала уся світова преса. А одна з нью-йоркських  газет у 1928 році назвала Кротона "найсильнішою людиною двадцятого століття".

Завітавши на зйомки фільму, місцева влада перейнялася історією свого земляка і заговорила про відкриття музею, присвяченого Івану Кротону.

Збереглася хата, де народився і жив майбутній богатир, та ще живуть люди, які  зналися з ним особисто, виступали на районних, обласних і всеукраїнських змаганнях. Десь зберігаються його нагороди, відзнаки, документи, фотографії, вирізки з газет, афіші. 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.