Спецпроект

У Південній Кореї з'явився музей "туалетної культури"

У місті Сувон у Південній Кореї вирішили залучити туристів екзотичним способом. Там з'явився тематичний парк, присвячений інтимній людській сфері: вбиральням і туалетній культурі загалом.

Про це пише Росбалт

У музеї Restroom Cultural Park зібрані історичні експонати даної тематики, сучасні винаходи, а також тематичні таблички з різних країн світу. Сама будівля музею побудована в характерній формі унітазу.

Як заявляють автори проекту, гості центру зможуть дізнатися масу корисної і незвичайної інформації про "туалетну культуру".

Увагу туристів, напевно, приверне і тематична художня галерея зі скульптурним парком. А в сувенірній крамниці мандрівникам продадуть незабутні сувеніри.

Що стосується власного клозету при музеї, то його головна особливість - прозорі скляні двері, які затуманює, коли в кабінці хтось є.

Музей раніше був домом Сіма Дже-Дук, колишнього мера південнокорейського містечка. Саме він є ідейним натхненником виставки.

Громадяни Південної Кореї прозвали Сіму Містер Туалет. Ходять чутки про те, що народився Сим в туалеті своєї бабусі. Можливо, саме в цьому причина того, що його тяга до туалетів з кожним роком тільки посилювалася.

У 1980-х роках він виступив ініціатором кампанії з поліпшення умов публічних зручностей.

За словами мера-новатора, туалет є не просто місцем для справления відомих потреб. Він також позбавляє людей від різних хвороб, тому важливо утримувати вбиральню в ідеальній чистоті.

Також туалет є тим місцем, де деякі розслабляються і відпочивають. Тут можна зануритися в роздуми і подумати про життя. Саме так заявив літній мер-новатор на зборах Світової туалетної асоціації, яка була заснована ним у 2007 році.

Нагадаємо, в жовтні у Києві відкрили Музей каналізації.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.