Спецпроект

В Москві відкриють музей "шістдесятників"

У Москві готується до відкриття музей, чия експозиція зацікавить тих, хто ностальгує за радянськими часами, зокрема, цікавиться епохою шістдесятників.

Про це пише travel.ru

"Музей 60-х" дозволить відвідувачам зануритися в атмосферу тих років: експонати не помістять за вітринне скло - серед них можна буде просто побути.

Відвідувачі зможуть присісти на диван, попити чаю, погортати журнал, книгу або фотоальбом з 1960-х років.

У колекції музею - найрізноманітніші предмети. Наприклад, придбаний на блошиному ринку Одеси "Концентратор директора" - свого роду комутатор, що дозволяє здійснювати підключення до шести телефонних ліній і здатний утримувати з'єднання між абонентами (конференц-зв'язок); радіоприймач Fada Radio Model P111 1952; фотоелектричний експонометр "Ленінград 2" 1962 року і багато іншого.

Ведеться підготовка виставки рекламних плакатів 60-х.

Відкриття музею відбудеться 1 грудня на вулиці Кржижановського, будинок 8, корпус 2.

Як відомо, в серпні 2012 року в Києві відкрився Музей історії шістдесятництва. Серед його експонатів - зразки самвидаву, картини, рукописи і друковані видання, а також унікальні фотографії і особисті речі шістдесятників.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.