Спецпроект

ОФІЦІЙНО ВІДКРИЛИ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ КИЄВА

У Києві відкрилися два музеї - "Музей історії міста Києва" та "Музей історії шістдесятництва". На відкриття Музею історії Києва місто витратило 5,5 млн грн. В експозиції - 600 експонатів із 372 тисяч. У травні Попов уже урочисто відкривав обидва музеї.

Про це повідомляє РБК із посиланням на голову КМДА Олександра Попова.

"Кошти, які ми витратили з бюджету, - це 5,5 млн грн для того, щоб виставити обладнання і експозицію і таким чином відкрити музей, - зазначив Попов. - У залах "Музею історії міста Києва" виставлено 600 експонатів із 372 тисяч, які знаходяться у фондах музею".

Серед експонатів - археологічні пам'ятки часів Київської Русі, барельєф архангела Михаїла з міської ратуші, особисті речі видатних киян, живопис, твори мистецтва. 

Вхід до Музею історії Києва коштуватиме 35 грн для дорослого, 15 грн для дітей.

Музей історії шістдесятництва створений на основі колекції, зібраної членами громадської організації "Музей шістдесятництва", яка налічує понад 20 тисяч експонатів. Він розташований на вулиці Олеся Гончара, 33.

Серед експонатів - зразки самвидаву, картини, рукописи і друковані видання, а також унікальні фотографії і особисті речі шістдесятників.

"Музей шістдесятництва - це тема, яка цікавить українську інтелігенцію, і ми хотіли розповісти правду про той час", - зазначив голова КМДА.

Музей шістдесятництва - розповідь про заклад його директора. ФОТО

Музей шістдесятництва є філією Музею історії Києва. До понеділка вхід у музей вільний, а з понеділка квиток буде коштувати 25 грн, пільговий - 10 грн.

Музей історії Києва відкрився на місці скандальної забудови на Хмельницького, 7, біля метро "Театральна".

Відкриття музеїв приурочено до святкування Дня незалежності України.

Як відомо, у травні 2012 року Олександр Попов уже врочисто відкривав Музей історії Києва і Музей шістдесятництва. Але одразу після церемонії музеї були зачинені на ремонт.

Музей історії Києва заснований у 1978 році. З 1982-го музей працював у Кловському палаці на Липках.

У 2004-му приміщення палацу передали Верховному суду України, а музей "тимчасово" залишився без власного приміщення. З 2004 року музей не мав можливості проводити повноцінну виставкову діяльність. Його фонди зберігаються в Українському домі, а археологічний відділ, розташований у Будиночку Петра на Подолі, намагалися виселити.

Улітку 2011 року київська влада пообіцяла переселити музей у скандальну забудову над метро "Театральна". Депутати Київради від опозиції стверджували, що це приміщення не пристосоване для збереження експонатів. Зараз у фондах музею — 250 тисяч експонатів.

Читайте також: "Екс-директори Музею історії Києва: "Музей хочуть розформувати"

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.