Спецпроект

Меч Святослава повернуть в музей козацтва під Новий Рік. ФОТО

Протягом місяця відреставрований меч представлять науковій громадськості в Києві, а наприкінці грудня неймовірна знахідка запорізьких рибалок прибуде в Запоріжжя.

Про це пише Комсомольская правда в Украине.

У музеї історії козацтва повернення меча чекають більше року і вже навіть підготували місце для експозиції.

Процес реставрації затягнувся - фахівці національного реставраційного центру поїхали до Франції, там готували до виставки в Луврі роботи українського скульптора Івана Пінзеля, а потім на клинку знайшли клеймо, робота з ним так само вимагала додаткового часу.

Клеймо вченим розшифрувати поки не вдалося, але ймовірно це міг бути знак майстра, який викував зброю. Мечу, який цілком міг належати князю Святославу, батьку хрестителя Київської Русі Володимира, присвятять цілу експозицію. Тут можна буде побачити і сам раритет, і весь процес реставрації.

Меч потрапив до реставраторів буквально відразу ж після того, як був виловлений. Річкова вода, у якій зброя знаходилася стільки років, диктує свою методику реставрації, так само, як і матеріал, з якого він створений.

фото - архів КП

"Експонат заговорить", обіцяють запорізькі вчені. До того ж, для повноти картини, там же розмістять ще кілька мечів княжого типу, які археологи знайшли в 1928 році в районі Дніпрогесу.

Давньоруський меч випадково зачепився за гачок спінінгу запорізьких рибалок минулої осені. Знахідка розбурхала весь науковий світ. Судячи з оздоблення меча, належав він дуже знатній персоні, а загублений був, швидше за все, в битві русичів з печенігами, тієї самої, в якій загинув Святослав. Вчені не виключають, що зброя належала самому великому князю

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.