Ентузіаст-пошуковець відкопав бідон з архівом УПА. ФОТО

Архів УПА зі списками бійців, описом їхнього життя та підпільною повстанською агітацією знайшли на Тернопільщині.

Про це повідомляє "Газета.ua".

Бідон y лісі недалеко від райцентру Чортків відкопав "іще наприкінці минулого року" місцевий пенсіонер, колишній політвязень Володимир Мармус. Нещодавно передав документи в обласний архів.

 

"Минулого року на Покрови запросили мене на посвячення хреста на місці загибелі "упівців" в селі Біла, біля Чорткова. Там люди розповіли, що місцева бабця, колишня звʼязкова УПА, намалювала схему, де в лісі повстанці архів заховали. Люди вже пробували шукати, але безуспішно. Я взявся за це пристрасно, бо зараз якраз готую історичну розвідку про рідне село Росохач. Думав, що там цікаві документи знайду", ― розповідає Мармус.

На пошуки він витратив три дні.

 

"По нашому округу балотувався до Верховної Ради кандидат Бедриківський. То він взявся помогти – привіз мені металошукач. Можна сказати, що вибори помогли в добрій справі. Я найшов місцевого, який добре той ліс знав, і пішли шукати. Вже втратили надію, бо всі корчі обійшли, а тут на дорозі запікало. Думав, може яка підкова, але було відчуття, що треба перевірити. На глибині 30 сантиметрів знайшли бідон. Подібний до радянського, в якому молоко тримали, але німецький, залізний. Одна стінка вже проржавіла", ― пригадує чоловік.

Бідон був заповнений водою. Мармус привіз документи додому. Просушив і частково посортував. Частину, яка була зіпсута, викинув [!!! - ІП].

"Ті документи переважно стосувалися не нашого району, а сусідніх – Теребовлянського і Гусятинського. Мені казали, щоб я в музей села Біла передав, але вирішив в обласний архів – там він буде корисніший".

 

"Найцікавіше, що тут є – списки бійців з короткими біографічними даними. Це може допомогти родичам дізнатися щось про своїх предків.Також в знайденому архіві збереглися українські карбованці, листівки, особисті листи, звіти – "протоколи" про життя окремих бійців. Думаю, нам знадобиться рік, щоб вивчити всі документи", ― каже головний спеціаліст обласного архіву Андрій Цаль.

Найвідоміший повстанський архів "Озернянський" знайдений на Тернопільщині в 2004-ому році, опублікували повністю. Тепер подібне неможливе через зміни в законодавстві, кажуть в архіві.

 

"Минулого року набув чинності закон "Про захист персональних даних", то тепер навіть не всі документи з "Озернянського" архіву дослідникам видають. Документи, що стосуються конкретних осіб, зможуть отримати лише їх родичі, а інші люди лише з їх згоди", ― зазначає Цаль.

Дивіться також:

Архіву ЦДВР передали відкопаний бідон із документами УПА. ФОТО

Чорні археологи продають архів УПА з 500 тисяч. ФОТО

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.