Інститут нацпам'яті видав комікс про убивство нациста. СКАНИ

Польський Інститут національної пам'яті видав комікс про успішний замах Армії Крайової на керівника Варшавського СС Франца Кутчеру - так званого "ката Варшави".

Про це повідомляє Historia.org.pl.

Мальована історія розповідає нам реальний факт замаху польського націоналістичного підпілля на керівника поліції та СС Варшави Франца Кутчери, відповідального за масові страти мешканців окупованого міста.

Обкладинка

Бойова група Армії Крайової вистежила і застрелила Кутчеру у Варшаві у листопаді 1943 року. Під час акції були важко поранені двоє підпільників, пізніше вони померли. Через годину після акції поліція спробувала затримати авто з двома водіями бойової групи, після нетривалої погоні вони покінчили з собою, стрибнувши у Віслу.

Сторінка

Комікс має назву "Замах на Кучеру" і є першим виданням у планованій Інститутом національної пам'яті серії "Іменем Воюючої Польщі", яка розповідатиме про "найважливіші бойові акції АК часів Другої світової війни".

Комікс формату А4 має 54 сторінки.

Деталь

Як відомо, у січні 2013 року керівник Інституту національної пам'яті Польщі Лукаш Камінський спростував власні слова про обопільну причетність АК і УПА до етнічних чисток.

Тоді ж ІНП Польщі змусив одного з польських мобільних операторів відмовитися від використання реклами з образом Володимира Леніна. Камінський назвав Леніна "масовим терористом".

Дивіться також: "1986: останнє інтерв'ю "ката України" Еріха Коха. ВІДЕО"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.