Тернопільські чиновники - за пам'ятник євреям, які боролися за ЗУНР

Завершився перший етап у реалізації ідеї встановлення в місті Тернополі пам’ятника "Жидівському пробойовому куреню" – самостійному оперативному військовому підрозділу Української Галицької Армії, який складався з бійців єврейської міліції.

Про це повідомляє прес-служба організації "Тризуб" ім.Бандери, яка є ініціатором нового монументу.

Голова оргкомітету з питань спорудження пам'ятника Іван Сута отримав висновок про можливість встановлення монументу в м. Тернопіль на розі бульвару Тараса Шевченка та вул. Князя Острозького (біля приміщення Тернопільської обласної філармонії), підписаний начальником управління культури Тернопільської ОДА Григорієм Шергеєм. 

"Враховуючи внесок Жидівського куреня в історію УГА, не заперечуємо можливості встановлення пам’ятника в м. Тернополі", - йдеться у висновку.

Надалі оргкомітет, до складу якого входять науковці та митці з різних регіонів України, подасть - відповідно до законодавства - клопотання про спорудження пам'ятника на ім’я міського голови Тернополя Сергія Надала.

Після остаточних розрахунків вартості спорудження пам’ятника, планується відкрити спеціальний фонд для пожертвувань від громадських організацій, підприємств, фондів, приватних осіб.

Наразі на адресу оргкомітету надійшли перші ескізні проекти пам’ятника - їх розробив київський скульптора Андрій Вілюра, разом із творчим колективом викладачів Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім.Бойчука.

"Жидівський Пробойовий курінь" ("Єврейський Ударний батальйон") — самостійний оперативний військовий підрозділ 1-го корпусу Української Галицької Армії (УГА). Сформований у червні 1919 року з єврейської міліції Тернополя. Командир — поручник Соломон Ляйнберг.

Склад куреня:

- 4 стрілецьких (по 200–220 вояків) і скорострільна (8 кулеметів) сотні;

- 3 чоти — кінноти, саперна і зв'язку.

Місце дислокації та вишколу — село Остап'є (нині Підволочиського району Тернопільської області). Від 14 липня Жидівський Пробойовий Kурінь брав участь у бойових діях з польськими військами, прикривав відхід частин 1-го корпусу за Збруч у районі Скалата, Гримайлова та Гусятина.

На Наддніпрянщині відзначився в боях із московсько-більшовицькими військами під містами Проскурів (нині Хмельницький), Вінниця, Фастів, Бердичів.

Внаслідок бойових дій та епідемії тифу і дизентерії курінь втратив дві третини особового складу. Начальна команда УГА його розформувала, вцілілих вояків перевели в інші частини. Частина людей дісталася до Одеси, звідки разом з членами місцевої єврейської бойової дружини емігрували до Палестини.

Дехто залишився на території Радянської України, а деякі, серед яких був і Соломон Ляйнберг, повернулися в Галичину, яка на той час була вже під Польщею. У Тернополі він і був замучений у місцевій в'язниці (за іншими даними — в таборі для інтернованих військовополонених Української Галицької Армії) в 1920 році.

Дивіться також:

Єврей Мандик Хасман - боєць УПА. ФОТО, ВІДЕО

Реконструкція боїв між українцями і поляками 1918 року. ФОТО

31 серпня 1919-го. Як галичани з денікінцями Київ звільняли

"Жиди чи євреї". Текст львівського мовознавця й історика (1996 рік)

Звернення Петлюри до українців: "Антисеміт - паршива вівця. Женіть його!"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.