АНОНС: Презентація книжки спогадів про Ніну Марченко

У четвер, 4 квітня 2013 року, о 19.00 в нижньому залі Спілки письменників України (вул. Банкова, 2) відбудеться презентація книги спогадів про Ніну Марченко.

Ніна Михайлівна Марченко (1929-2011) – мати дисидента і журналіста Валерія Марченка, який загинув в радянському ув'язненні.

Її життя – це приклад материнського подвигу та нерозривного зв'язку з сином; це історія честі, порядності та обстоювання правди в системі тотальної брехні; історія доброти посеред імперії зла.

Книга "Матінка Ніна" щойно вийшла друком у київському видавництві "Смолоскип" і містить велике інтерв'ю самої Ніни Михайлівни, яке вона давала Василю Овсієнку, спогади про неї дисидентів Семена Глузмана, Євгена Сверстюка, Мирослава і Люби Мариновичів, Віри Лісової, подруг Валерія – італійки Сандри Фапп'яно та голландки Джекі Бакс, самого Валерія Марченка – на основі його листів до мами, а також тих, хто знав Ніну Марченко вже як громадську діячку після смерті сина.

 

У презентації візьмуть участь:

Семен Глузман, правозахисник,

Євген Сверстюк, письменник,

Протоієрей Валерій Копійка;

Василь Овсієнко, історик дисидентського руху;

Юрій Луканов, журналіст,

Наталія Ксьондзик, головний редактор видавництва "Смолоскип",

Андрій Горбаль, упорядник книги "Матінка Ніна",

Наталія Пуряєва, науковий співробітник Інституту української мови, упорядник книги "Матінка Ніна";

Під час презентації будуть продемонстровані фрагменти відеоінтерв'ю Ніни Марченко (запис Вахтанга Кіпіані) та фільму Юрія Луканова "Хто ви є, містер Джекі?"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.