Спецпроект

Суд зобов'язав будувати висотку під стінами Софії Київської

Суд зобов’язав Київраду укласти з ТОВ "Докас" договір оренди ділянки поблизу Софії Київської для будівництва висотки.

Про це свідчить постанова Вищого господарського суду від 26 лютого, повідомляють Наші Гроші.

Це ділянка площею 0,23 га на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11. Її цільове призначення – для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

У липні 2007 року Київрада затвердила проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Докас" в оренду на 5 років ділянки площею 0,23 га за рахунок міських земель.

Межі охоронної зони ЮНЕСКО. Місце розташування ділянки позначено синьою крапкою

За даними Головуправління земресурсів КМДА, нормативна грошова оцінка ділянки станом на 05.09.2007 року становить 13,92 млн грн.

Відповідно до договору фірма має передати місту 20% загальної площі квартир у побудованому будинку. Річна орендна плата за ділянку становить 4% від її нормативної оцінки.

 Ділянка, де будуватимуть висотку

Власниками ТОВ "Докас" є Світлана Ігнатова і ТОВ "Центр української культури та мистецтва", власницями якого нині є Катерина Атякшева і Світлана Долеско, що проживають в одній квартирі.

Як відомо, улітку 2012 року ЮНЕСКО відмовив у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини. Повідомлялося, що це пов’язано з халатним ставленням київської влади до включених у список пам'яток Софії Київської та Києво-Печерської Лаври.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.