Спецпроект

Залишки Будинку Юза перетворять на музей техніки. ФОТО

Депутати розглянули долю колишнього будинку родини Джона Юза, нині - руїн особняка. Одна з пропозицій - зробити в ньому музей техніки.

Про це пише 062.ua.

22 квітня в ході першого читання порядку денного 29-ї сесії донецької міськради було запропоновано реконструювати будівлю по вулиці Клінічній, 1, зробити в ньому музей техніки.

"Необхідно визначити правовий статус цієї будівлі, прийняти його в комунальну власність, відреставрувати. Ми пропонуємо зробити в ньому музей техніки і надати статус історичної пам'ятки міста Донецька ", - повідомив начальник головного управління містобудування та архітектури міськради Станіслав Ващинський.

Будівля має історичну та культурну цінність, підкреслив Ващинський. Нагадавши, що Юз починав будувати будинок за проектом архітектора, запрошеного з Англії. Пізніше будівництво продовжили старші сини Юза. Після від'їзду сім'ї в ньому жив новий керуючий Адам Свіцин.

В 2012 році в Донецьк приїжджали внучаті племінники Джона Юза. Британці побували в місті, який заснував їх двоюрідний прапрадід, і пообіцяли розшукати його могилу.

Дивіться також: "Сталь у степу. Як бельгійці індустріалізували Донбас"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.