На Прикарпатті перепоховали 600 людей, яких вважають жертвами НКВД. ФОТО

Неподалік сіл Пшеничники та Хом'яківка Тисменицького району Івано-Франківської області відбулося перепоховання останків понад 600 людей. За даними товариства "Меморіал", це мешканці Івано-Франківська, які загинули від рук НКВД у 1939-41 роках.

Перепоховання відбулося в урочищі "Підгородище" 9 травня (як відомо, 8 й 9 травня проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН днями вшанування жертв Другої світової війни).

Йдеться про останки понад 600 людей, яких уважають в'язнями і жертвами Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР, серед них 82 дітей.

Розкопки проводило товариство "Меморіал" імені Василя Стуса у 2010-2011 роках. За словами представників "Меморіалу", тіла жертв у 1939-1940 роках "насипом" скидали у болото приблизно за 600-700 метрів від місця теперішнього перепоховання.

Окремі знахідки просто моторошні: скелети сім’ї з чотирма дітьми, останки жінки з ненародженим дитям. Тіла ховали без одягу, як переповідають, їх привозили кількома машинами.

 Всі фото: Тарас ДУТКА, для ІП

Один з активістів "Меморіалу", 77-річний Іван Павликівський розповідає, що відомості про це поховання мав ще в 1970-х роках.

"Тут була млака, болото, і ями для трупів карателі не копали, потім лише трохи прикидали глиною. Тому скелети збереглися погано. На жаль, можливості ідентифікувати трупи немає".

За словами Павликівського, щоб встановити списки закатованих і померлих у тюрмах Івано-Франківська, Тисмениці, Томачі, треба отримати повний доступ до архівів КГБ: "Знаємо, що в Пшеничниках в’язнів ховали у 1940-1941 роках, у 1939-му трупи везли в Посіч".

 Останки важко надаються до ідентифікації

Ще одна вражаюча деталь розкопок: подекуди людські кістки виймали з грунту разом із… дренажними трубами - у 1970-х роках в урочищі зробили меліорацію, рови копали прямо по трупах.

Перед цим директор обласного комунального підприємства "Пам'ять", голова фракції ВО "Свобода" Василь Попович на сесії повідомив, що експертизу людських останків в Пшеничниках проводив незалежний судмедексперт.

"Є свідчення у тодішніх українських газетах за 1940-ві роки. Коли прийшли німці, вони відкрили камери і камери були повністю завалені людським одягом, - заявив Попович. - Тобто це ті люди, які жили в центральній частині міста, їх виселили і знищили через те, що тодішнім радянським, які зайшли у 1939 році, ніде було жити. І там, можливо, не тільки були українці. Але це люди, які знищені в той час".

 

Активісти Івано-Франківської облорганізації всеукраїнського товариства "Меморіал" імені Василя Стуса почали розкопки у Пшеничниках у 2010 році. На ексгумованих останки людських тіл немає вогнепальних поранень, і вони всі без одягу.

За даними "Меморіалу", це мешканці тодішнього Станіслава (нині - Івано-Франківськ), яких підрозділи НКВС знищили у 1939-1941 рр. Тіла захоронені досить недбало. Найменша глибина 20 см, найбільша - 70 см.

У кістках знаходять гаки, цвяхи і тому подібні речі. Пошуковці знаходять навіть окремі черепи, з чого роблять висновок, що людям відрубували голови.

 Братська могила

Питання істориків викликає велика як для поховань НКВД площа захоронень і відсутність куль у людських останках.

Заступник голови ОДА Роман Іваницький, який очолює комісію з перепоховання, повідомив, що експерти з Івано-Франківського національного медичного університету вважають поховання під Пшеничниками поселенням трипільської культури.

"В програму дослідження були включені такі методи: мікробіологічний, анатомічний, механічний, морфологічний, рентгенографічний, мікроскопічний, мікрометричний, атомно-абсорбційна спектрофотометрія, - процитував чиновник експертів. - Кісткові рештки перебували в землі в різний період часу: одні  з них — декілька століть: не менше 500 років; окремі взірці — декілька тисячоліть".

 600 людей у 25 домовинах

Експерт-криміналіст Омелян Левицький, для якого поховання в Пшеничниках стало 68-ю експертизою масових поховань сталінських часів, так прокоментував висновки медиків: "Щодо Пшеничників, то зауважу лишень, що не знаю про випадки пломбування зубів трипільцям. Але припускаю".

Перепоховання здійснили священники УГКЦ, УПЦ КП і УАПЦ, загалом більше півсотні священнослужителів.

Дивіться також:

Як знайшли поховання у Пшеничниках. ФОТО

Дем'янів Лаз - сталінська Биківня

Людина у шкіряному фартуку. Про головного ката Сталіна - В.Блохіна

Як розкопували "катинські" могили під Харковом. РЕПОРТАЖ

Червоний слід "червоних". Хто кого убивав у 1919 році

Ще один етап геноциду. Як НКВД знищувало в'язнів у червні 1941-го

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.