На Київщині відкрили пам'ятний знак повстанцям проти радянської влади

В селі Зазим'я Броварського району Київщини було встановлено і освячено пам'ятний хрест зазимським партіотам, що у травні 1920 р. захищали своє село від безбожного режиму.

Освячення пам’ятного хреста та панахиду за загиблими очолив настоятель Олександр Генераленко, повідомляє сайт Броварський благовісник.

У молитві узяли участь голова села Людмила Спичак, учителі недільної школи та прихожани.

Повстання зазимців почалося у квітні 1920 року з відмови селян на спроби комісарів 12-ї більшовицької армії реквізувати сільських коней (оскільки це б неминуче призвело до неможливості сільгоспробіт та голоду).

Був утворений повстанчий комітет на чолі з старостою села Приходьком Євдокимом Івановичем, Радченком Іваном Сергійовичем, Суботовським Григорієм Степановичем.

Для придушення повстання був висланий загін зі ста чоловік із Чернігівського губернського ЧК, що прибув до села. Повстанці впустили загін у село, намагаючись вступити в переговори.

Після того, як домовитися не вдалося, розпочався бій. Чекісти заняли оборону на території церковного подвір'я, але після тривалого бою були знищені. Таким чином селянам вдалося убити 99 чекістів, яким у часи радянської влади поставили памятник навпроти церкви.

Повстання тривало понад місяць, до нього приєднались мешканці сусідніх сіл Літки, Требухів, Погреби, а також Борисполя. 8 травня на Зазим'я почали наступати численні регулярні війська, село обстрілювали з далекобійний гармат із залізничної станції Броварів і з катера на Десні.

Більшість сільської людності заздалегідь повтікала в задеснянські села, в ліс. Карателі підпалили хати, обійстя, спалено було церкву, школу. Вціліла лише одна вулиця - Новоселиця та частина Блошиної (тепер Ватутіна) і куток Савичина.

Свято-Воскpесенський храм у Зазим'ї - його стіни досі носять сліди від куль 1920 року. Фото: uk.wikipedia.org

Частина мешканців на чолі зі священиком Кіром пішли назустріч черговому загону червоноармійців до Копійчиного моста (дорога на Пухівку). Зустрівши командира, впали на коліна і просили припинити підпали й грабежі. Командир проявив гуманність. Безчинства було припинено.

Частина повстанців перправилася на правий берег Дніпра в районі Вишгорода, на територію, заяняту 6-ою стрілецької дивізією УНР та союзною 3-ою польською армією.

У рідне село повстанці змогли повернутися тільки після того, як його зайняли союзні польсько-українські війська. Чимало учасників повстання було страчено більшовицькими загарбниками у ЧК Остра та Чернігова.

Під час радянської влади село Зазим'я носило ярлик "бандитського".

Більше про повстання у Зазим'ї читайте на ІП в розділі "Тексти"

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".