Спецпроект

Німеччина збільшує виплати жертвам Голокосту

Уряд Німеччини протягом найближчих років виплатить ще майже 800 млн євро жертвам Голокосту.

Про це повідомляє FinMonitor з посиланням на прес-службу Комісії матеріальних претензій євреїв до Німеччини (The Claims Conference).

Внаслідок переговорів комісії з урядом ФРН німецький Мінфін зобов'язався виплатити у 2014-17 рр. компенсації на суму 772 млн євро.

Ці гроші будуть розподілені серед 56 тисяч жертв Голокосту, третина з яких мешкає в Ізраїлі. Загалом компенсації отримають євреї у 46 країнах світу.

Крім того, Німеччина погодилася виділити додаткові кошти на матеріальну допомогу євреям, які жили в так званих "відкритих" гетто у Східній Європі.

Комісія з матеріальних претензій євреїв до Німеччини була створена в вересні 1951 року на зустрічі представників міжнародних єврейських організацій у Нью-Йорку. Виступала на переговорах як самостійна сторона разом із урядом Ізраїлю.

Угода про репарації між Німеччиною та Ізраїлем була підписана восени 1952 року. За угодою ФРН мала виплатити Ізраїлю компенсацію за використання рабської праці після час Голокосту і компенсувати втрату майна. До 1965 року Німеччина виплатила Ізраїлю і комісії 3 млрд марок ($750 млн).

Як відомо, у 2012 році відкрилася програма з виплати компенсацій євреям, які мешкають у країнах колишнього СРСР, що не належать до ЄС. Кожен із постраждалих від нацистів отримає 2560 євро.

У вересні 2012 року Німеччина відмовилася виплачувати Греції компенсацію за збитки, завдані під час Другої світової війни.

У липні 2012 року повідомлялося, що ФРН надаватиме гуманітарну допомогу колишнім радянським військовополоненим, які не отримали виплати від фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє" - в розмірі 300 євро у гривневому еквіваленті.

У лютому 2012 року Міжнародний суд ООН у Гаазі постановив, що Німеччина не зобов'язана платити компенсації родичам убитих нацистами цивільних громадян.

У 1990-их 631 тисяча українських остарбайтерів отримала від ФРН гуманітарну допомогу в загальному розмірі 377 млн марок ($94 млн).

У 2000-2007 рр. 471 тисяча українських остарбайтерів та їхніх спадкоємців отримала від ФРН компенсаційних виплат у розмірі 867 млн євро ($1 млрд).

У жовтні 2010-го Німеччина завершила виплату репарацій за Першу світову війну, передбачених Версальським мирним договором 1919 року.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.