Спецпроект

В Росії хочуть музей актора Золотухіна

Творча майстерня архітектора Анісіфорова веде роботу над проектуванням двох об'єктів у селі Бистрий Істок. Це меморіальний комплекс пам'яті Валерія Золотухіна і музей.

Про це пише brl.mk.ru.

У 2014 році розпочнеться будівництво меморіального комплексу та музею імені народного артиста Росії Валерія Золотухіна. Розміститься музей у його рідному Алтайському селі Бистрий Істок.

"Зараз ми знаходимося на самому початковому, концептуальному етапі. Продумуємо загальну ідею. З крайової і районної адміністраціями шукаємо найбільш підходяще місце для цих об'єктів ", - розповів керівник майстерні Петро Анісіфоров.

Відзначимо, що будівництво меморіального комплексу та музею намічено на 2014-2016 роки.

Актор і режисер Валерій Золотухін помер в Москві на 72 році життя.

В. Золотухін народився 21 червня 1941 року в селі Бистрий Істок Алтайського краю. У 1963 році закінчив ГІТІС. З 1964 року служив у Театрі на Таганці, де грав провідні ролі. Багато знімався в кіно, найбільшу популярність йому принесли такі фільми, як "Хазяїн тайги", "Бумбараш", "Пропажа свідка", "Розповідь про те, як цар Петро арапа женив".

Після відходу директора і художнього керівника Театру на Таганці Юрія Любимова з театру В. Золотухін був призначений директором з функціями художнього керівника театру, чим і займався до смерті.

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.