Спецпроект

Соловецький Морський музей відтворив яхту Петра Першого. ФОТО

30 липня 2013 після десяти років будівництва на верфі Соловецького Морського музею буде спущено на воду і освячено репліку знаменитої царевої яхти кінця XVII століття "Святий Петро".

Про це пише pravoslavie.ru.

Цей корабель був побудований в Архангельську місцевими суднобудівниками під керівництвом голландських інженерів в 1693 р. і став першим морським кораблем царя Петра I (1682-1725), творця воєнно-морського флоту Росії. У 1694 р. молодий цар приходив на "Святому Петрові" в Соловецький монастир.

Проект Соловецького Морського музею щодо створення зменшеної копії (у ¾ оригіналу) яхти "Святий Петро" переслідував просвітницькі цілі. Верф розташована в центрі основної музейної експозиції, що розповідає про стародавні корені російського мореплавання.

Рік за роком гості "живого" музею могли спостерігати, як створюється остов дерев'яного судна, як він обростає обшивкою, як будується яхта, наповнюється різноманітним обладнанням і отримує різьблене оздоблення. Вхід та екскурсії в Соловецькому Морському музеї безкоштовні.

Відтворений "Святий Петро"

Новий "Святий Петро" виглядає майже так само, як і його історичний прототип, однак це сучасне судно, побудоване за новітніми суднобудівним технологіям і оснащене - крім вітрила - потужним двигуном і ще всіма необхідними системами навігації і життєзабезпечення.

Соловецький Морський музей створений Товариством Північного мореплавства - Архангельською регіональною громадською організацією, до якої входять вчені, письменники, художники, інженери та підприємці з Москви, Архангельська, Онеги, Великого Новгорода, Санкт-Петербурга та Соловків.

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.