Спецпроект

Національний музей презентує рекордне панно до 1025-річчя Хрещення Русі

Національний музей українського народного декоративного мистецтва з нагоди святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі презентує в столиці мозаїчні твори Анатолія Назарова "Святе таїнство" і "Спас Нерукотворний".

Про це пише ukrinform.ua.

26 липня в 13 год. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва з нагоди святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі відбудеться презентація музичних творів Анатолія Назарова "Святе таїнство" і "Спас Нерукотворний". Панно "Святе таїнство" буде номінуватися на занесення до Книги рекордів України у рубриці "Вперше в Україні та світі".

Ікона "Спас Нерукотворний" (1,4 х1, 4 м) виготовлена ​​з 26569 модулів 15-ти порід дерева, панно "Святе таїнство" (1,62 х1, 92 м) містить 41625 модулів з ​​понад 30-ти порід дерева.

Майстер використовує тільки природний колір деревини і досягає цим необхідного ефекту, завдяки чому мозаїчні твори сприймаються як живописні полотна.

Роботи будуть експонуватися до 10 серпня.

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.