В УКУ ВИКЛАДАТИМУТЬ ІСТОРІЮ ЗА НОВОЮ МОДЕЛЛЮ

Історичну програму Українського католицького університету реформують.

Про це повідомляє прес-служба УКУ.

"Ми запроваджуємо якісну, інноваційну програму, - зазначив декан гуманітарного факультету УКУ, історик Ігор Скочиляс. - З одного боку, вона відходить від традиційної схеми Михайла Грушевського, сфокусованої на етноцентричному лінійному представленні минулого України, а з іншого – пропонує сучасну модель викладання історії".

Таку реформу Скочиляс пояснює просто – підходи, що застосовують на сьогодні більшість українських університетів, не відповідають сучасним вимогам гуманітаристики і потребам ринку праці.

"Точками розрізнення історичної програми УКУ є академічність (поєднання науки та едукації), відповідність європейським критеріям якості освіти та найновішим досягненням у сфері гуманітарних наук, відкритість на потреби й очікування українського суспільства, врахування потреб ринку праці та акцент не лише на умовах навчання, а й на кінцевому результаті – знаннях і навиках, які отримують наші випускники", – додає декан.

Власне реформування історичної програми гуманітарного факультету обговорили в експертному середовищі, відповідна ініціатива була підтримана на останньому виїзному засіданні наукового семінару гуманітарного факультету і затверджена рішенням ректорату Українського католицького університету.

Відтак, уже з вересня студенти-історики УКУ навчатимуться за новою програмою, що передбачатиме появу низки навчальних курсів, програм, семінарів і спецкурсів, розширення міждисциплінарного діапазону компетенцій теперішніх викладачів, запрошення до викладання нових лекторів та гостьових професорів з усієї України.

"Ми повинні виховати і професійно підготувати молодого історика, який приходячи у архів, музей і бібліотеку, володіє фаховими компетенціями, щоб працювати з тим чи іншим джерелом, вміти поставити питання до цього джерела як до продукту тогочасної епохи, критично осмислювати науковий доробок та засвоїти навики академічного письма", – зазначив Ігор Скочиляс.

Реалізація інноваційної моделі в найближчій перспективі, на думку історика, дасть змогу сформувати наукові школи (модерної історії України, церковної історії тощо), запровадити міжфакультетські програми (ідея Київської Церкви) і міждисциплінарні моделі викладання (мовні компетенції, синергія історичних і філологічних програм, цивілізаційний підхід тощо).

УКУ обіцяє залучити до викладання насамперед практикуючих дослідників відомих наукових шкіл і середовищ. Частину навчального плану історичної програми складатимуть майстер-класи провідних спеціалістів як з України, так і з-за кордону (професори Томаш Вюнш з Німеччини, Філліп Портьє з Франції, Олексій Толочко та Наталія Яковенко з Києва тощо).

Нова інноваційна модель передбачає відхід від лінійного вивчення історії України як замкнутого простору до представлення її минулого в контексті ширших цивілізаційних процесів як території, де проживали не лише українці, а й представники інших етносів.

Тому ще однією інновацією стане викладання історії різних українських регіонів у "системі координат" культурних, політичних, правових, релігійних і соціальних моделей тих держав, до складу яких ці регіони-землі входили. Це курси "Історія кримського ханства в Османській імперії", "Етнокультурної історії" (історія вірмен, гагаузів, євреїв, караїмів, поляків, німців, сербів тощо).

Специфікою викладання світової історії стане те, що викладачі зосереджуватимуть увагу студентів не лише на європейському континенті, а й на Азії, Африці, Америці. Для поглибленого засвоєння знань, передбачені щотижневі наукові семінари, лекції та майстер-класи гостьових професорів, навчально-пізнавальні поїздки в різні регіони  України та сусідніх держав.

Дивіться також:

Що відбувається з історичною наукою у вишах України? СТАТИСТИКА

Ева Доманська: "Історія може зникнути з університетів, як колись астрологія"

Яким має бути підручник з історії України. ДИСКУСІЯ

ЗНО-2012. Огріхи в тестах з історії України

Інші матеріали за темою "Освіта"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.