Спецпроект

У столиці презентують фотовиставку з Умані

У фотогалереї Ігоря Гайдая "Камера", що у центрі столиці, відкрилась виставка Максима Дондюка "Умань, Рош-Га-Шана", фото для якої збирались протягом п’ятьох років (2008-2012).

Про це пише prostir.museum.

Журналіст одним з перших почав долучатись до щорічного святкування, поступово стаючи "своїм" серед хасидів.

На виставці відвідувачів зустрічають 21 фотографія, кожна з яких розповідає свою малу історію з бурхливого дійства єврейського Нового року на могилі цадика Нахмана з Брацлава.

Основний елемент кожного фото – незмінні хасидські шляпи. Виставка переносить відвідувача за стіл до хасидів, де розташоване різноманіття страв разом зі звичними пляшками Fanta, Sprite та Pepsi.

Умань від Дондюка – це фото урочистої Тори, яку оточують усі паломники, намагаючись допомогти донести святиню; це євреї на даху, які спостерігають за дійством згори, мов горді орли; це малий хлопчик, що спить на колінах свого батька за партою, а також старий хасид, що грає на гітарі…

Особливу атмосферу світлин можна відчути, подивившись на постать старого хасида, що стоїть над могилою цадика, поринувши у свої думи. Одне з найяскравіших фото – це єврей у тендітній в’язаній кіпі, який грає на скрипці, на тлі іншого хасида, що голяка стоїть на краю прірви над річкою.

Окрім того, центральний мотив фотографій – дерево, що ніби нагадує Древо Сефірот (Древо Життя у Каббалі), що виникає у різних кутах світлин. Можливо, творчий задум автора, а, може, просто символічний збіг.

Максим Дондюк вперше потрапив до Умані у 2008 році, отримавши завдання від редакції. В подальшому він щороку брав відпустку, аби побувати на святі та проявити свою творчість крізь знімки хасидів.

Виставка працює у Києві з 5 до 30 вересня, у галереї Сергія Гайдая "Камера", за адресою вулиця Прорізна, 22, з 15:00 до 19:00 щодня крім середи.

Теми

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.