Спецпроект

В музеї жертв голодоморів демонструють кіно-трилогію "Хлібна гільйотина"

25, 26, 27 вересня 2013 року о 15.00 Національний музей "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні" пропонує для перегляду трилогію "Хлібна гільйотина", що складається з фільмів "Цар-голод", "Великий перелом" та "Німий подзвін".

Про це повідомив генеральний директор музею, Віктор Діденко.

У фільмі "Цар-голод", 25 вересня 2013 року, глядач почує розповідь більшовика, що служив соціалізму, та за наказом керівників допомагав використовувати голод у боротьбі проти заможних. Влада в 20-30 роках ХХ ст. нищила еліту інтелігенції – мозок народу, традиції християнської моралі – церкву. Більшовики прагнули зруйнувати українську ідентичність, прагнення до волі, хотіли стерти генетичну пам'ять народу. Герой, від якого іде монолог, розумів, що заможні були приречені. Як людина він їм співчував, як більшовик – не мав права.

26 вересня 2013 року буде транслюватися фільм "Великий перелом", в основу якого покладено історію селянина, що розповідає, як ті хто не вмів і не хотів працювати вибивали хліб у селян. Люди, захищаючись від колективізації, перестали сіяти хліб. Більшовики вперше в історії людства оголосили кримінальних злочинців соціально близьким елементом та вирішили покарати людину, що краде власний хліб, вирощений своїми руками і на своїй землі. Це було не просто масове вбивство. Селянин доводить, що державі хліб не потрібен був, метою терору було бажання поставити на межу виживання українську націю.

Трилогія завершиться фільмом "Німий подзвін" 27 вересня 2013 року. Стрічка відтворює погляд сучасника, що народився у 70-тих роках та аналізує події минулого. Сучасник проводить паралелі: коли українці вмирали від голоду - влада урочисто відзначала пуск Дніпрогесу та запросила сотні гостей. Банкет, з горілкою та винами, м’ясом та хлібом, під час голодного мору тривав два дні. І таких прикладів було багато. Третій фільм наочно показує, що "Хлібна гільйотина" діяла безвідмовно: відсікала кому голову, кому совість, стираючи грань між добром і злом, ніби піддаючи народ тотальному духовному геноциду.

Теми

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.