Спецпроект

ПЕРШИЙ ЛАУРЕАТ ПРЕМІЇ ВОЗНИЦЬКОГО - З ПОЛТАВЩИНИ

Першу музейну премію імені Бориса Возницького отримав науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні Олесь Пошивайло.

Про це повідомляє iPress із посиланням на LB.ua.

Премія "За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи" покликана вшанувати пам'ять мистецтвознавця, директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького (1926-2012), а також нагородити і надихнути музейне товариство.

Першим володарем премії став Олесь Пошивайло - провідний науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.

На церемонії Пошивайлу вручили пам'ятну нагороду (статуетку, що являє собою ажурну колону з полірованої сталі, складену з літер прізвища Бориса Возницького та логотипу премії) і грошовий приз у розмірі 20 тисяч грн.

Крім Олеся Пошивайла, на здобуття премії були висунуті 10 номінантів, cеред них - гендиректор Національного музею мистецтв імені Ханенків Віра Виноградова і директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.

"Хотілося б зазначити, що голосування не було одноголосним і думки членів експертної ради розділилися, - розповів президент Українського Національного комітету Міжнародної Ради Музеїв і глава експертної ради премії Сергій Лаєвський. - Потім ми вивчали досьє кожного з них, спілкувалися особисто, але в результаті змогли визначити переможця".

"Вже два покоління нашої родини працюють в музеях України, - розповів лауреат нагороди. - Мені хотілося зберегти гончарну столицю в Опішні і гончарну спадщину України в цілому для майбутніх поколінь. Колективом ми зібрали [в Опішні] колекцію з 50 тисяч предметів кераміки, яка сьогодні є найбільшою в Україні".

Нагадаємо, премія Бориса Возницького була заснована Національною культурно-мистецьким і музейним комплексом "Мистецький Арсенал" та Благодійним фондом "Мистецький Арсенал" у березні 2013 року.

Премією відзначаються співробітники музеїв, дослідники, науковці, збирачі-ентузіасти, які своєю діяльністю Цсприяли виявленню, фіксації, збереженню та популяризації національної культурної спадщини, формуванню та збереженню музейних колекцій, створенню новітніх експозицій, реалізації освітніх проектів, застосуванню інноваційних форм діяльності, інституалізації та популяризації музейної сфери.

Оголошення лауреата (одного) та вручення премії відбувається раз на два роки, починаючи з 2013 року. Лауреату вручатиметься диплом та грошова частина премії (20 000 грн).

На здобуття премії можуть бути висунуті окремі особи, які своєю діяльністю сприяли формуванню та збереженню музейних колекцій, створенню новітніх експозицій, реалізації освітніх проектів, застосуванню інноваційних форм діяльності, інституалізації та популяризації музейної сфери тощо.

Дивіться також:

Інші матеріали за темою "Премії"

Борис Возницький: "За 30 років ми зібрали артефактів на 17 млрд євро"

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.