У ВІДНІ ХОЧУТЬ ЗНЕСТИ ПАМ'ЯТНИК ФРАНКУ. Фото

Австрійський тижневик Profil надрукував статтю під назвою "Жиди, кровопивці", у якій Івана Франка названо антисемітом.

У публікації також ставиться під сумнів доцільність подальшого збереження пам`ятника "антисеміту" Франку, який встановлено у центрі Відня, повідомляє Zaxid.net.

Слова, винесені в заголовок статті - "Жиди, кровопивці"  ("Juden, Blutsauger") - автор приписує Іванові Франку.

Загалом у тексті журналу подано кілька безсистемно вирваних з контексту цитат з творів письменника, де міститься характеристика галицьких євреїв, зазначає сайт. Сам письменник названий у статті "радикальним націоналістом і палким антисемітом".

 

Публікація цієї статті співпала з науковою конференцію у Віденському університеті, яка має відбутися 24-25 жовтня.

Ця конференція присвячена з`ясуванню того, наскільки Івана Франка можна вважати антисемітом і чи заслуговує він на вшанування в Австрії. На ній навіть підніматиметься питання доцільності існування на фасаді Університету пам’ятної таблиці І.Франкові і погруддя українського письменника у центрі міста.

Спровокував дискусію виходець з Одеси Еміль Лянґерманн, який у 1970 році з родиною перебрався до Австрії. Саме він переклав німецькою і подав до магістрату Відня "антисемітські" цитати з Франкових творів.

Погруддя Івана Франка роботи львівського скульптора Любомира Яремчука встановлено в 1999 році в центрі Відня на вулиці Постґассе, поблизу церкви Святої Великомучениці Варвари.  Проект пам'ятника створили львівські архітектори Василь Каменщик та Володимир Турецький.

Письменник Любко Дереш поруч із погруддям Івана Франка під час Фестивалю української літератури в Австрії. Жовтень 2013 року. Фото: Микола КРАВЧЕНКО

Пам`ятну дошку Іванові Франку на фасаді Віденського університету встановлено у 1993 році.

Як відомо, у 2011 році офіційний сайт УЄФА назвав Франка одним із найвідоміших мешканців Львова - сайт охарактеризував класика української літератури як "письменника, соціалістичного активіста і перекладача".

У серпні 2013 році у Польщі були ініціативи зі знищення місцевих пам'ятників загиблим солдатам УПА.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.