Презентували книгу про Мазепу і Слобожанщину

У харківській книгарні "Є" пройшла презентація книги Володимира Маслійчука "Іван Мазепа і Слобідська Україна".

Про це повідомляє "Варта".

У своїй монографії автор описує становлення гетьманської адміністрації та діяльність гетьмана Івана Мазепи щодо слобідських полків.

[Слобожанська Україна - територія Дикого Поля, колонізована переселенцями з Гетьманщини у XVII сторіччі. Була поділена на 5 козацьких полків зі столицями в Сумах, Охтирці, Харкові, Ізюмі та Острогозьку (нині Воронезька область РФ). Козацька автономія визнавала владу Московської держави і зберігалася в Російській імперії до 1760-х - ІП]

Науковець детально розглядає події 1708-1709 рр. на пограниччі Гетьманщини та Слобожанщини, описуючи особливості тогочасних прикордонних територій та боротьбу за них.

Окремий розділ Володимир Маслійчук присвятив політиці пам’яті гетьмана Мазепи, адже його постать, будучи вкрай неоднозначною, зібрала чимало міфів та велику кількість різноманітних, часто протилежних один від одної інтерпретацій.

За словами автора, в цій книзі діяльність Мазепи мало описана як така. Тут основною тезою для дослідження є значення теорій колонізацій як зовнішніх, так і внутрішніх для української історії. Адже саму історію прикордоння з його постійними конфліктами та тимчасовими примиреннями важко оминути. Так само, як і теми меморіалізації Івана Мазепи, навколо якої традиційно точиться чимало суперечок.

"Насамперед усі моменти, про які ми говоримо і про які написано в цій книжці, вони є міфологізованими та легендарними, – розповідав Володимир Маслійчук, – кількість спекуляцій та легенд навколо Мазепи просто вражає".

Володимир Маслійчук – український історик, 1996 р. закінчив історичний факультет Харківського державного університету. Працював у навчально-дослідних закладах Харкова та Києва. Автор низки монографій та статей з історії Слобідської України, історіографії та соціальної історії.

Читайте текст Володимира Маслійчука "Донос на Мазепу. Слобідський контекст"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.