Діяльність РФ у Криму - спадщина тоталітаризму

Низка колишніх членів КГБ сьогодні "займають прибуткові позиції, через те зрозуміло, що вони прагнуть повернутись до часів своєї гарної молодості, цього однак Захід не побачив".

Про це заявляє фінська письменниця Софі Оксанен – учасниця празької міжнародної конференції "Спадщина тоталітарізму сьогодні", повідомляє Радіо Свобода.
 
Виступ письменниці був присвячений спадщині тоталітарного режиму в країнах колишнього радянського блоку, зокрема, письменниця торкнулась ситуації в Україні. Захід "проспав", ситуацію в Криму можна було передбачити набагато раніше, "західні  країни не хотіли бачити, що там діється", наголосила Оксанен.
 
На конференції її учасники обговорюють проблеми збереження національної пам’яті, необхідності вивчення злочинів тоталітарних режимів.

Зокрема Мілуше Горска – заступник голови Сенату (вищої палати чеського парламенту) наголосила на необхідності "утримувати в пам’яті часи, коли свобода ще не була очевидною річчю, і через 25 років від падіння "залізної завіси" треба звернути увагу на ті країни, де спадщина тоталітаризму все ще "становить реальну загрозу".
 
Серед учасників празької конференції – колишній президент Литви Вітаутас Ландсберґіс, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, лідер кримських татар Мустафа Джемілєв, російський дисидент Олександр Подрабінек, польський дослідник з  Інституту національної пам’яті Кшиштоф  Персак, голова чеської Конфедерації політичних в’язнів Надєжда Кавалірова, а також низка політиків, учених, дисидентів з Німеччини, Швеції, США, Румунії Угорщини, Словаччини, Австрії, Естонії.

"Суть українського уроку в тому, що тоталітаризм не зникає безслідно, він може підняти голову і взяти реванш, — цитує В’ятровича прес-служба ЦДВР. — Двадцять три роки незалежності продемонстрували — неподолане тоталітарне минуле деформує сьогодення, наближаючи його до своїх спотворених стандартів".
 
У програмі конференції — демонстрація стрічки польського режисера Анджея Вайди "Катинь" і литовський фільм "Радянська історія".
 
Лідеру кримських татар Мустафі Джемілєву вручили нагороду Платформи європейської пам’яті та сумління за особистий внесок та невтомні зусилля у захисті прав людини та фундаментальних демократичних цінностей та свобод у добу тоталітарного Радянського союзу й у часи незалежної України. 

Дводенну міжнародну конференцію в Празі "Спадщина тоталітаризму сьогодні" організувала Платформа європейської пам’яті та сумління під патронатом заступника голови Сенату парламенту Чехії Мілуше Горської у співпраці з Міжнародним Вишеградським фондом, чеським Інститутом з вивчення тоталітарних режимів під егідою Міністерства культури Чехії.

Платформу європейської пам’яті та сумління було створено у жовтні 2011 року. Наразі ПЄПС об’єднує 37 урядових, академічних та музейних установ із 13 країн Євросоюзу, Молдови, України, а також Канади. Метою організації стало об’єднання зусиль задля поширення інформації про діяльність тоталітарних режимів і вшанування пам’яті жертв.

Від України учасниками ПЄПС є Центр досліджень визвольного руху та Меджліс кримськотатарського народу.

У червні 2012 року на конференції в Європейському парламенті у Брюсселі Платформа заснувала правову експертну групу для роботи над створенням наднаціональної інституції правосуддя для засудження важких злочинів, скоєних комуністичним тоталітарним режимом.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.