У Литву не пустили провокаційного російського історика Дюкова

Директор фонду "Історична пам'ять" Алєксандр Дюков був затриманий литовськими прикордонниками, а потім відправлений у Москву. У Вільнюс він прилітав для презентації своєї книги "Напередодні Голокосту".

Про це повідомляють Delfi із посиланням на урядову "Российскую газету".

"Не впущений до Литви громадянин Росії в четвер уранці був відправлений літаком до Москви", - повідомила Служба охорони державного кордону Литви.

Про те, що Дюкова не впустили в Литву, сам історик написав у СМС для урядового видання РФ.

За повідомленням прикордонників, під час перевірки документів пасажирів московського рейсу з'ясувалося, що 35-річний російський громадянин з травня вважається в Литві персоною non grata.

У його паспорті була вклеєна видана торік Італією чинна шенгенська віза.

Оскільки чоловікові було письмово відмовлено у в'їзді в Литву, ніч він провів у спеціальному приміщенні для непропущених осіб в аеропорту Вільнюса.

В четвер вранці прикордонники супроводили росіянина на ранковий рейс до Москви.

Як повідомляють російські ЗМІ, в книзі "Напередодні Голокосту", яку історик мав намір презентувати в Литві, наводяться документи з литовських архівів, що нібито свідчать про залученість литовської еліти в підготовку знищення євреїв на території Литви.

Як відомо, у березні 2012 року Дюкову був заборонений в'їзд до Латвії, потім він був унесений до списку персон non grata на в'їзд до країн Шенгену.

У своїх працях Дюков особливу увагу приділяє державам Балтії, спотворюючи різні історичні події, в т.ч. і масові депортації громадян цих країн радянськими репресивними органами.

У 2008 році історик написав відгук про знятий латвійськими кінематографістами фільм "Радянська історія" (The Soviet Story), який розповідає про співробітництво СРСР з нацистською Німеччиною. Дюков зазначив, що після перегляду фільму у нього виникло бажання "особисто вбити режисера" і "спалити нахер латиське посольство".

Фрагмент із фільму The Soviet Story:

"Німецько-радянські союзники на параді у Бресті. 1939 рік. ВІДЕО"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.