ПРЕЗЕНТУЮТЬ КОНЦЕПЦІЮ МУЗЕЮ МАЙДАНУ

У четвер у Києві презентують концепцію Музею Майдану, його колекцію та кроки до створення.

Презентація відбудеться завтра, 28 серпня о 12:00 у приміщенні музею Гончара (Київ, вул. Лаврська, 19).

Організатори: Міністерство культури України, музей Івана Гончара, Український інститут національної пам’яті та ГО "Агенція культурних стратегій".

Фахові музейники, представники громадських організацій та органів державної влади хочуть створити музей для збереження пам’яті про Революцію Гідності.

Майбутній музей Майдану планується як багатофункціональна платформа, завдання якої:

- зберігати, досліджувати, експонувати та популяризувати речові, документальні й нематеріальні свідчення про події осені 2013 - зими 2014 рр.;

- консолідувати громадян навколо спільної візії майбутнього, об’єднати й активізувати суспільні ініціативи;

Учасники робочої групи зі створення Музею Майдану:

- Василь Рожко, голова робочої групи, начальник управління музейної справи Мінкульту;

- Микола Скиба, директор ГО "Агенція культурних стратегій";

- Тимур Бобровський, завідувач сектором археологічних досліджень Національного заповідника "Софія Київська";

- Ігор Пошивайло, голова Музейної ради при Мінкульті, заступник директора "Музею Івана Гончара";

- Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті.

Ініціатори проекту презентують концепцію Музею Майдану, розкажуть про зібрані артефакти (зокрема, про долю "йолки"), документи та усні свідчення, що склали основу колекції майбутнього музею, про збереження нерухомих об’єктів та місць пам’яті Небесної сотні, а також про подальші кроки зі створення музею.

Контакти групи зі створення Музею Майдану: maidanmuseum@gmail.com

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.