Архіви Польщі та України обмінялися документами про ОУН

У Києві представники Архіву Служби безпеки України та Інституту національної пам’яті Польщі обмінялися електронними копіями документів про Організацію українських націоналістів.

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Через процес обміну пройшли близько 17 тисяч сторінок архівних документів.

Таким чином обидві інституції роблять історичні документи більш доступними для громадян обох країн, зазначили у Архіві СБУ.

За словами голови архіву Ігоря Кулика, українська сторона передала полякам радянські кримінальні справи на представників ОУН (мельниківців).

"Ці документи містять знайдені матеріали про учасників підпілля ОУН(м), які діяли на території Рівненщини, Тернопільщини та Чернівеччини. Вони займалися розвідувальною та інформаційною роботою, видавали і переховували антирадянську літературу. Одна з цих боївок діяла на Рівненщині в 1947-1949 роках", - розповів Кулик.

Польська сторона передала Україні документи щодо діяльності "революційної ОУН" (бандерівців) періоду 1944-1947 років.

Серед них - протоколи допитів та звіти Служби безпеки ОУН надрайонів "Батурин" та "Холодний яр", інструкції референта СБ Василя Фединського, списки українців, вбитих польськими та радянськими партизанами, списки награбованого майна по датах і населених пунктах, господарські журнали про стан матеріального забезпечення, різноманітні інформаційні звіти та повідомлення про українсько-радянські та українсько-польські стосунки.

Директор Бюро надання доступу та архівації документів польського Інституту національної пам'яті Рафал Лєскєвіч підкреслив, що ухвалений ВР навесні закон про доступ до архівів радянських репресивних органів дозволяє людям дізнатися правду про минуле.

"Надання доступу до документів безпеки громадянам, які були репресовані тоталітарною системою, їхнім родинам, а також науковцям та журналістам, є дуже істотним елементом "розрахунку" з диктатурою, - зазначив Лєскєвіч. - Це своєрідна форма відшкодування жертвам".

Нагадаємо, торік Архів СБУ відновив вільний доступ громадян до розсекречених у 2008-2010 роках документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ.

Польща відкрила свої архіви соціалістичного періоду майже одразу із звільненням від комунізму, на початку 1990-х років.

Сталий доступ до таких архівних матеріалів відкрито і в інших країнах Євросоюзу. Комітет міністрів Ради Європи рекомендував країнам-членам ЄС гарантувати громадянам можливість об’єктивно дізнатися про елементи своєї історії.

Як відомо, у травні 2015 року набув чинності закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Закон запроваджує вільний доступ до архівів та передачу їх з-під відомства силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

У травні 2015 року архіви СБУ та Інституту нацпам’яті Польщі обмінялися 15 тисячами копій сторінок архівних документів.

ТАКОЖ: Українці все частіше йдуть в архів, щоб дізнатися правду про предків

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.