"Зрозуміти Донбас": історик з США видав книгу про ідентичність регіону

Книга американського історика Хіроакі Куромії "Зрозуміти Донбас" вийшла в українському перекладі.

Про це Історичній Правді повідомили у видавництві "Дух і літера".

У новій книзі відомий дослідник XX сторіччя коротко, в популярній формі, описує основні події, які визначили культурну своєрідність Донбасу впродовж його кількасотрічної історії.

"Свіжий погляд на історію Донбасу дає змогу по-новому осмислити події останніх років в цьому регіоні, аж до збройного конфлікту 2014-2015 років", зазначили видавці українського перекладу.

Обкладинка українського видання

Куромія Хіроакі - американський історик японського походження. Спеціалізується на історії СРСР, зокрема добі сталінізму, комуністичних репресій і часах "холодної війни".

Захистив диплом доктора філософії у Прінстонському університеті (США) в 1985 році. Науковий співробітник Королівського коледжу (Кембридж, Великобританія) в 1985-1990 роках.

З 1990 року - професор історичного відділення Індіанського університету (США). Читає курси "Радянська історія", "Холодна війна і Друга світова війна", "Модерна Україна: від козаччини до незалежності" тощо.

 
 Уривок з авторської передмови до книги. Більше уривків читайте тут

Науковець є автором відомої монографії "Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870-1990 рр.", виданої українською мовою у 2002 році.

Історик оцінює цей регіон як "антистоличну козацьку землю", що завжди створюватиме проблеми для центру. Куромія вважає, що Донбас утілює риси Дикого поля - волелюбність, жорстокість, схильність до терору, войовничість.

Дивіться також:

Як формувалася регіональна ідентичність Донбасу

"Думки про рідний донецький край". Текст 1972 року

Історія "понятій". Як Донбас став індустріальним середньовіччям

Історик з Донецька: "25% мешканців Донбасу - галичани за походженням"

"Сталь у степу". Бельгійці прийшли на Донбас раніше від Ахметова

Із Заходу на Схід: трудові мігранти Донбасу в 1939 році

Інші матеріали за темою "Донбас"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.