"Різанина чи перемога?" У Львові говоритимуть про Коліївщину

Завтра у Львові відбудеться семінар-розмова про гайдамацьке повстання в Умані 1768 року.

Про це ІП повідомили організатори заходу.

Тема семінару: "Уманська різанина чи уманська перемога 1768?: "дві сторони" чотирьох історичних пам’ятей".

Час і місце: четвер, 26 листопада о 14:00 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України (м. Львів, вул. Винниченка, 24).

Основний доповідач – доктор історичних наук Тарас Чухліб.

Запрошені до дискусії науковці-історики: Леонід Зашкільняк, Микола Крикун, Ігор Скочиляс, Вадим Ададуров, Вадим Задунайський та ін.

Модератор - доктор історичних наук Андрій Гречило.

Організатори: Науково-дослідний інститут козацтва, Наукове товариство Шевченка у Львові, Інститут української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України, Центр досліджень Визвольного Руху.

Нагадаємо, днями в Умані відкрито монумент лідерам гайдамацького повстання - запорожцю Максиму Залізняку та сотнику Івану Гонті.

Коліївщина — селянсько-козацьке повстання 1768-69 рр. проти кріпосницького, релігійного та національного гніту правобережного українського населення в Речі Посполитій.

Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху XVIII сторіччя. Гайдамаками називали себе повстанці Київщини, Волині і Поділля, які боролися проти соціального пригноблення і безчинств шляхти, яка в ті часи влаштувала війну проти короля Польщі.

Повстання увінчалося масовими розправами над католицьким та єврейським населенням. Було придушене російськими військами (спільно з поляками), а гайдамацькі ватажки — страчені або заслані на Далекий Схід.

ТАКОЖ: На Черкащині на постамент від Кірова встановили Гонту

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.