Проспекту Івасюка - бути. КМДА виявила численні накрутки в голосуванні

Київська міська державна адміністрація рекомендувала внести на засідання Київради пропозицію перейменувати проспект Героїв Сталінграда на проспект Володимира Івасюка.

Про це "Історичній правді" повідомило джерело в КМДА. 

Протистояння прихильників і противників перейменування точилося протягом кількох місяців. Онлайн-голосування на сайті КМДА, що тривало з 18 серпня по 18 жовтня цього року, завершилося результатом 737 "за" і 765 "проти".

Однак перевірка IP-адрес показала, що противники нової назви застосовували технології накрутки голосів. Із низки IP-адрес було віддано по 20-30 голосів, в той час, як кожен користувач мав право лише на один голос.

Загалом біля 200 голосів "проти" виявилися фальшивими. Відповідно, під час остаточного підрахунку їх не враховували, а отже голосів за нову назву імені Івасюка виявилася більшість.

Остаточно перейменування повинне бути затверджено засіданням Київської міської ради.

ДОВІДКА:

Володимир Івасюк (1949-1979) - один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів.

Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. Його твори здобули масову популярність в СРСР і світі.

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія - самогубство - підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер

1971: мюзикл Івасюка "Червона Рута" (ВІДЕО)

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.