На Харківщині пошкодили пам'ятники УПА та червоноармійцям. ФОТО

У "Молодіжному" парку Харкова невідомі облили пам'ятник воїнам УПА червоною фарбою.

Про це повідомила "Українська правда" з посиланням на поліцію Харківської області.

Наразі поліція встановлює осіб, причетних до вказаного правопорушення. Ніхто з громадян із заявами за даним фактом не звертався.

 

Інформацію зареєстровано, вирішується питання про кваліфікацію події за Кримінальним кодексом України. 

Окрім того у Харківській області невідомі пошкодили табличку та два мармурові камені на меморіальній дошці на теріторії парку "Слави". 

 

Як зазначили у поліції, внаслідок дій зловмиснків на табличці утворилася тріщина та відпало кілька літер, також були відбиті дві мармурові лицювальні плитки.

За фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 194 КК - "умисне знищення або пошкодження майна", санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до 3 років.

Нагадаємо, камінь на честь Української повстанської армії було встановлено в Молодіжному парку в Харкові 1992 року. У 2006-му, 2013-му і 2014-му пам'ятний знак руйнували вандали. Проте щоразу його відновлювали силами патріотичної громадськості.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.