АНОНС: У Києві проведуть панахиду за жертвами Соловецького етапу

Відбудеться панахида за жертвами, розстріляними 80 років тому в урочищі Сандармох на півдні Карелії. Організатори закликають прийти зі свічками, портретами загиблих та квітами.

Про це повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті.

Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як "обычное место расстрелов". 80 років тому там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців.

Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб –  розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя так званої "Жовтневої революції".

У 2004 році стараннями українців усього світу, насамперед Товариства української культури Карелії "Калина" (голова Лариса Скрипникова), у Сандармосі з’явився пам`ятник – гранітний Козацький хрест "Убієнним синам України" (автори Микола Малишко та Назар Білик).

27 жовтня, п'ятниця, 16:00

Місце: пам’ятник Лесю Курбасу (Київ, перетин вулиць Прорізна та Пушкінська).

Організатори: Міжнародна громадська організація "Соловецьке братство", Всеукраїнське Товариство політв'язнів та репресованих, Всеукраїнський "Меморіал" ім. В. Стуса, неформальне Товариство "Українські Соловки".

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.