У Запорізькій області пройде «українська весна»

До 100-річчя звільнення міста Запоріжжя та території сучасної Запорізької області від більшовиків у квітні 1918 року обласна влада разом із активними громадянами готуються вшанувати пам’ять національного спротиву.

Про це інформує Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА.

 

Упродовж 16-20 квітня 1918 року від окупантів було очищено Олександрівськ (сучасне Запоріжжя – ІП), Мелітополь, Бердянськ та встановлено українську владу в Гуляйполі. За радянських часів на подібні теми було накладено табу, лише останнім часом завдяки науковій діяльності Федора Турченка, Володимира Бондаренка, Юрія Щура населення області може дізнатись про "українську весну" на Запоріжжі.

Пам’ять героїв національної боротьби вже вшановують в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах області. Там проводять тематичні інформаційні години, уроки пам’яті, урочисті лінійки.

Школярам розповідають про перебіг національно-визвольних подій, уроки та причини поразки Української революції, життя і бойовий шлях полковника Петра Болбочана, Олександра Вишнівського, Марка Безручка, командирів селянської армії Нестора Махна.

Велика увага приділяється знаковим місцям революційних подій.

Приміром, 16 квітня відкриють меморіальну дошку Українським січовим стрільцям на залізничному вокзалі "Запоріжжя-1". А вже наступного дня з’явиться інформаційна дошка на честь учасників вільнокозацького руху на будинку по вул. Поштова, 73. 100 років тому тут працювала міська електростанція, за контроль над якою тривали жорстокі бої між українськими загонами та червоними окупантами.

18 квітня на згадку про волонтерів Олександрівська, які годували, одягали та озброювали воїнів Другої самокатної сотні Запорізького корпусу армії УНР, встановлять пам’ятну дошку на поліклініці військового шпиталю по вул. Військкоматська, 3.

До кінця весни на честь 100-річчя Кримського походу Петра Болбочана встановлять пам’ятну дошку на станції "Мелітополь". До слова, після звільнення міста комендантом вокзалу призначили Бориса Дивідіва, у майбутньому відомого українського письменника Бориса Антоненка–Давидовича.

Також меморіальні та інформаційні дошки пов’язані із подіями 100-літньої давності встановлять у с. Біленьке та с. Лисогірка Запорізького району, с. Приморське Василівського району .

До святкувань долучиться колектив Національного заповідника "Хортиця" та представники громадських організацій, що започаткують дубову алею і встановлять хрест на честь захисників України початку минулого століття.

Нагадуємо, що днями у Прилуках відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.