Спецпроект

Секс і сороміцькі анекдоти. Розшифрували дві приховані сторінки щоденника Анни Франк

Опублікували дві раніше невідомі сторінки щоденника Анни Франк, на яких вона писала сороміцькі жарти та свої думки про секс.

Приховані сторінки були закриті коричневим проклеєним папером, імовірно щоб їх не побачили батьки. Нові технології передачі зображень дозволили дослідникам їх прочитати, передає Бі-Бі-Сі.

Записи датуються 28 вересня 1942 року, невдовзі після того, як 13-літня Анна Франк стала переховуватися.

"Я використовуватиму цю зіпсовану сторінку для записів "похабних" анекдотів", – написала вона на сторінці, де було кілька закреслених фраз.

Далі вона написала чотири відомі їй сороміцькі жарти і додала кільканадцять рядків про сексуальну просвіту, уявляючи, що їй потрібно розповісти "про це" комусь іншому, та згадуючи проституток, про яких їй розповів батько.

Фото: BBC 

"Анна Франк пише про сексуальність так, що це роззброює, – каже Рональд Леопольд із Будинку-музею Анни Франк в Амстердамі. – Як і кожен підліток, вона цікавиться цією темою".

Подібні почуття висловив і Франк ван Вре, директор Інституту НІОД з дослідження війни, Голокосту й геноциду, який допоміг розшифрувати сторінки з нових фотографій, зроблених 2016 року.

"Кожен, хто читає рядки, які ми щойно виявили, не зможе стриматися від усмішки", – каже він. – Сороміцькі жарти – це класика серед дітей, які дорослішають. Це доводить, що Анна при всіх її обдаруваннях була, зрештою, звичайною дівчинкою".

Один із жартів такий: "Чи знаєте ви, чому дівчата з німецького Вермахту в Нідерландах? Це матраси для солдатів".

Анна Франк почала переховуватися в таємній прибудові на підприємстві її батька 5 липня 1942 року – через місяць після того, як вона отримала щоденник на свій 13-й день народження.

Там вона проживала із своєю родиною та друзями, сім’єю ван Пелсів, поки їх не виявили через два роки. Як їх знайшли після двох років успішного переховування, досі не з’ясовано.

Анна Франк померла від хвороби у нацистському концтаборі в 1945 році. Вижив лише її батько. Він і опублікував щоденник у 1947 році.

Нагадаємо, в селі Олесине Козівського району на Тернопільщині під куполом храму знайшли послання з 1937 року.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.