На Чернігівщині відкрили меморіальну дошку офіцеру армії УНР. ФОТО

У приміщенні школи в селі Роїще на Чернігівщині відкрили першу меморіальну дошку офіцеру Армії Української Народної Республіки Михайлу Зінченку.

На відкриття меморіальної дошки приїхала двоюрідна правнучка Михайла Зінченка Лариса Губко з Чернігова, повідомляє УІНП.

Фото: УІНП 

Меморіальна дошка змакетована за сприяння співробітників Українського інституту національної пам'яті Павла Подобєда та Владислава Куценка, і виготовлена за кошти небайдужих уродженців Роїща.

Поручник Зінченко на сьогодні є одним із небагатьох учасників Української революції 1917-1921 рр. – вихідців з нинішнього Чернігівського району Чернігівської області, біографії яких відомі досить докладно. Однак пошукова робота не припиняється.

Нині дослідники активно вивчають життєвий шлях сотника УНР, уродженця сусіднього з Роїщем села Хмільниці Олександра Миколайовича Гайманівського. І готуються до відкриття меморіальної дошки на його честь до Дня Незалежності України.

А в селищі Михайло-Коцюбинському (центрі однойменної об’єднаної територіальної громади) мають намір вшанувати Максима Загривного.

Краєзнавець Олександр Ляшев та Лариса Губко із чоловіком. Фото: УІНП

 

Довідка. Михайло Зінченко – учасник Першої світової війни, поручник. Нагороджений орденами Святої Анни 4-го ступеня та Святого Станіслава 3-го ступеня. Після важкого поранення в ногу був демобілізований.

Навесні 1918 р. організував у рідному Роїщі вибори делегатів на Всеукраїнський з’їзд хліборобів і був присутній на обранні Гетьмана України Павла Скоропадського. За що пізніше був заарештований і направлений до комуністичного концентраційного табору.

У жовтні 1920 р. перебрався на Хмельниччину, в район дії Армії УНР, і добровільно вступив до українського війська. Був зарахований до кінної сотні штабу 2-ї стрілецької Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії. Брав участь в боях під селами Микулинецький Ріжок, Голенищенський Майдан та Миколаїв.

Після поразки Української революції емігрував до Чехо-Словаччини і там закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. В Україні його переслідували більшовики, а в Словаччині – нацисти (за те, що переховував євреїв). Решту життя Михайло Зінченко прожив у Словаччині, там і похований.

Життєвий шлях Михайла Зінченка відновив Олександр Ляшев – краєзнавець, автор ряду цікавих видань про історію села Роїща.

Нагадуємо, що днями Апеляційний суд Київської області реабілітував петлюрівських отаманів Орлика, Ногу і Смутенка-Хоменка.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.