Зміни до закону про IPN Польщі не задовольняють сподівань України – посольство

Таку думку висловив Тимчасовий повірений у справах України в Польщі Василь Зварич.

Про це йдеться у повідомленні Укрінформу.

 Василь Зварич

"На жаль, Сейм Польщі не скористався нинішньою доброю нагодою, щоб розглянути також ті положення, які викликають наше занепокоєння і заважають нормальній конструктивній співпраці з питань історичної пам’яті.

Зміни до закону про IPN від 26 січня викликали занепокоєння Ізраїлю, США та України. Сьогоднішнє ж голосування не задовольнило сподівань української сторони",- заявив Зварич.

Він додав, що українська сторона уважно відслідковує проходження в Конституційному суді Польщі звернення президента Польщі із зауваженнями щодо термінології "український націоналіст" та "Східна Малопольща".

"Сподіваємося, що найближчим часом з урахуванням позиції Конституційного суду буде внесено нові зміни до закону про IPN, які повністю відкриють шлях до подальшої конструктивної взаємодії між Україною та Польщею з питань історичної пам’яті",- наголосив Тимчасовий повірений у справах України в Польщі.

Нагадуємо, що сьогодні Сейм Польщі на позачерговому засіданні проголосував за зміни до закону про IPN. Ними, зокрема, передбачається, скасування положення щодо кримінального переслідування осіб, у тому числі й іноземців, за "публічне і всупереч фактам" звинувачення Польщі і польського народу у злочинах нацистів у роки Другої світової війни.

Водночас, зміни до закону не зачіпають ст. 1 п 1-а, ст. 2а та ст. 55, які встановлювали кримінальне покарання за так зване "заперечення злочинів українських націоналістів".

Також важливо згадати, що частина закону, де йдеться про "злочини українських націоналістів та українських організацій, що співпрацювали з Третім Райхом" впродовж 1925-50 років, а також термін "Східна Малопольща" так і залишається без жодних змін.

6 лютого Президент Польщі підписав контраверсійний закон про IPN.

7 лютого, УІНП заявив про неможливість продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у попередньому форматі через загрози для свободи слова у Польщі.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІПН можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

5 лютого до дисксії навколо закону долучилися прем’єр-міністр країни Матеуш Моравецький, відставні дипломати, чинний голова МЗС. Також у Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.